Біологія 6клас
Дистанційне навчання
Урок 28.04.2021
На початку уроку пройти тести
Читаємо 53параграф(в блозі внизу)
Переглядаємо відео!
Всім гарного дня!
Урок 21.04.2021
Читаємо 51параграф(в блозі внизу)Переглядаємо відео і даємо письмово відповіді на контрольні питання!
Урок 20.01.2021
Завдання для 6-Д
1.Виконати тести(під час уроку)
2.Прочитати 31 параграф
Завдання для 6-В
1.Виконати тести(посилання активне під час уроку)
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1607267
2.Прочитати 31 параграф
3.Переглянути відео
Урок 18.01.2021
Завдання для 6-В,Д
Прочитати 30 параграф
Перглянути відео
В зошиті письмово дати відповіді до 30 параграфа(контрольні запитання)
Відправити до 20.01 на електронну скриньку
Д.з 30 параграф (читаємо і переказуємо)
Урок 13.01.2021
Завдання для 6-В,Д
Прочитати 29параграф
Перглянути відео
Обов‘язково виконати тести сьогодні до 16 години!
Д.з 29 параграф (читаємо і переказуємо)
Урок 11.01.2021
Завдання для 6-В,Д
Прочитати 28параграф
Перглянути відео
Дати відповідь в зошиті до таблиці на ст.127
Урок 11.01.2021
Завдання для 6-В,Д
Прочитати 28параграф
Перглянути відео
Дати відповідь в зошиті до таблиці на ст.127
Завдання 11.11.2020
1.
Перейти за посиланням і виконати тест вказавши своє призвіще і ім‘я
На виконання 20хв
Посилання для 6-В
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3153288
На виконання 20хв
Посилання для 6-Д
2.Прочитати параграф 15
Переглянути відео.
.....///////////////////////////////////////////:::::::::://///////////////////
6.11
Перейти за посиланням і виконати тест вказавши своє призвіще і ім‘я
Домашнє завдання-параграф13
...............….................................
Узагальнення знань з теми " Гриби"
Повторіть &47 - 54
Завдання необхідно виконати до 24 травня до 12:00
Вам потрібно перейти за посиланням вказати призвіще ,ім‘я і клас
Посилання
Посилання
&54. Лишайники
Лишайники — це група симбіотичних організмів, що налічує понад 20 тис. видів.
Тіло лишайника — слань складається з грибата водорості, що живуть у симбіозі як цілий організм. Воно утворене переплетеними нитками грибниці, між якими розташовані одноклітинні зелені водорості. Нитки гриба лишайника поглинають воду і розчинені в ній мінеральні речовини, а в клітинах зелених водоростей утворюються органічні речовини.
Водорость, що входить до організма лишайника, відокремлена від гриба, як правило, може існувати самостійно. Гриб окремо від водорості жити не може.
Розмножуються лишайники переважно шматочками слані, а також особливими групами клітин гриба і водорості, які у великій кількості утворюються всередині його тіла. Під тиском збільшеної маси тіло лишайника розривається, групи клітин розносяться вітром і дощовими потоками.
Різноманіття лишайників
Лишайники різноманітні за зовнішньому вигляді й забарвленню. Вони бувають рунисті, листовидні і накипні.
У смерековому лісі темному зі старих гілок до самої землі спускаються кошлаті сиві бороди лишайника-бороданя. У сухих соснових борах утворюється суцільний килим із гіллястих рожевих, сірих і білих лишайників. Вони хрумтять під ногами в суху погоду. Це кущисті лишайники. Відомий під назвою «оленячий мох» кущистий лишайник ягель широко поширений у тундрі.
На каменях поселяються накипні лишайники, схожі на застиглу коричнево-сіру піну.
Широко поширені листовидні лишайники у вигляді пластинок різного забарвлення. Вони розростаються на каменях і на корі дерев. Із таких лишайників особливо часто зустрічається на корі осик золотисто-жовта ксанторія настінна.
Значення лишайників
Лишайники дуже невибагливі. Всією поверхнею тіла вони вбирають вологу дощів, роси і туманів. Лишайники першими поселяються в найбезплідних місцях (на голих скелях, каменях, у пустелях, на дахах, на поверхні скла).
Лишайники повільно руйнують гірські породи особливими кислотами. Після відмирання, вони утворюють ґрунт, на якому можуть жити інші рослини.
Ростуть лишайники дуже повільно. Наприклад, ягель за рік виростає всього на 1-3 мм. Тривалість життя лишайників до 50-100 років.
У спеку лишайники настільки висихають, що здаються зовсім млявими і легко кришаться. Але після дощу вони оживають знову.
Практичне значення лишайників досить велике. На Півночі вони служать основним кормом для оленів узимку. З деяких видів лишайників отримують фарбу і лакмус, необхідний у хімічній промисловості. Багато видів лишайників використовують у медицині і парфумерній промисловості.
Перейдіть за посиланням
Водорость, що входить до організма лишайника, відокремлена від гриба, як правило, може існувати самостійно. Гриб окремо від водорості жити не може.
Широко поширені листовидні лишайники у вигляді пластинок різного забарвлення. Вони розростаються на каменях і на корі дерев. Із таких лишайників особливо часто зустрічається на корі осик золотисто-жовта ксанторія настінна.
Значення лишайників
Лишайники дуже невибагливі. Всією поверхнею тіла вони вбирають вологу дощів, роси і туманів. Лишайники першими поселяються в найбезплідних місцях (на голих скелях, каменях, у пустелях, на дахах, на поверхні скла). Перейдіть за посиланням
§ 53 МІКРОСКОПІЧНІ ГРИБИ, ЩО ВИКЛИКАЮТЬ ХВОРОБИ РОСЛИН.
1. Чим можна пояснити широку розповсюдженість уражень рослин паразитичними грибами?
Організм рослини є надзвичайно сприятливим середовищем для розвитку грибів: вакуолі рослин містять багато води з розчиненими в ній цукрами; клітинні оболонки та хлоропласти є джерелом складних вуглеводів — целюлози та крохмалю. Продихи забезпечують доступ необхідного для дихання кисню, а міжклітинний простір — це добре захищений від несприятливих зовнішніх умов притулок для міцелію.
У природі в дорослих рослинах живуть паразитичні гриби, що уповільнюють ріст (рослини виділяють особливі речовини, що пригнічують розвиток гриба, навколо вражених ділянок утворюють зону з власних мертвих клітин, які не містять ані води, ані поживних речовин, ізолюють уражену грибом частину рослини від здорових клітин).
2. Які гриби-паразити рослин становлять пряму загрозу здоров'ю людини і чому?
Мікроскопічні гриби, що викликають хвороби рослин, призводять не лише до втрат урожаю, продукти харчування, виготовлені з рослин, уражених такими грибами, можуть бути небезпечними для здоров'я людини.
Фузарій рожевий - збудники хвороби рослин «п'яний хліб» виділяє токсини, які у людини розвивають отруєння, тяжкі ураження нервової системи, психічних захворювань та малокрів'я. На колосках рослин, уражених збудником «п'яного хліба», помітні знебарвлені луски, вкриті рожевим нальотом.
Гриб клавіцепс – збудник хвороби рослин «ріжки» утворює токсини, що спричинюють суху гангрену кінцівок та конвульсійні скорочення м'язів, при спазмі дихальних м'язів людина помирає від задухи (симптоми отруєння починають проявлятися тоді, коли маса розмелених ріжків складає 0,1-0,5% від маси борошна, токсини гриба нестійкі, розкладаються після 2-3 років зберігання зерна). На окремих зернівках , уражених збудником хвороби «ріжки», добре помітних видозмін міцелію, які виглядають як чорно-фіолетові ріжки.
3. Які ви знаєте загальні заходи з профілактики уражень рослин мікроскопічними грибами, що викликають у них хвороби?
Використання препаратів для визначеного збудника, підбір для вирощування стійких сортів рослин, збір та подальше компостування решток рослин перед початком нового сезону, своєчасне підживлення рослин та запобігання тривалому перезволоженню ґрунту, при зараженні повністю позбуватися збудника.
Перейдіть за посиланням
https://m.youtube.com/watch?feature=emb_title&v=RllY9n-j5yo
Перейдіть за посиланням
https://m.youtube.com/watch?feature=emb_title&v=RllY9n-j5yo
§ 52 МІКРОСКОПІЧНІ ГРИБИ: ДРІЖДЖІ ТА ЦВІЛЕВІ ГРИБИ.
1. Які особливості живлення та отримання енергії характерні для дріжджів?
Дріжджі є гетеротрофними організмами, живляться розчиненими органічними речовинами, поглинаючи їх шляхом всмоктування всією поверхнею тіла (грибне живлення), сапротрофами - живляться органічними речовинами решток тварин і рослин.
Енергію гриби отримують шляхом дихання — за допомогою кисню вони розкладають у мітохондріях частину поглинутих простих органічних речовин на вуглекислий газ та воду, синтезуючи при цьому молекули АТФ. За відсутності кисню дріжджі отримують енергію за допомогою бродіння, розкладаючи цукри на вуглекислий газ і спирт.
2. Як людина використовує дріжджі?
Цукрові та пекарські дріжджі людина використовує для випікання хліба (у тісті дріжджі розкладають цукри, виділяючи при цьому вуглекислий газ, який розпушує тісто); у виноробній галузі та пивоварінні; штучно вирощує на мікробіологічних підприємствах для отримання органічних кислот та біологічно активних речовин, а також кормових добавок для тварин; препарати із сухих пивних дріжджів продають в аптеках; виготовляють біологічні добавки, багаті на білок; певні культури дріжджів використовують для отримання сучасного недорогого біологічного палива з соломи чи відходів деревообробної промисловості; використовують у виробництві таких молочних продуктів, як кефір або кумис, симбіози між дріжджами та бактеріями: чайний, рисовий та молочний гриб - напій з цінними лікувальними та профілактичними властивостями.
3. Які умови сприяють появі та розвитку плісняви?
Масово цвілеві гриби розвиваються тоді, коли конкуренція з боку інших організмів послаблена, вологість повітря та субстрату підвищена, температура сприятлива і наявна доступна органічна речовина. Такі умови часто, не підозрюючи цього, створює сама людина. Уміщені у поліетиленові пакети продукти, банки з повидлом, джемом, томатною пастою, скупчення вологого побутового сміття, вогкі стіни внутрішніх приміщень, дерев'яні конструкції в парниках та теплицях, льохи та підвали, що погано провітрюються — це ті місця, де плісняву можна спостерігати найчастіше. Такі цвілеві гриби для людини є шкідливими.
4. Чому продукти, на яких з'явилася пліснява, потрібно викидати, а не просто зрізати з них уражені грибами ділянки?
Гриби, що розвиваються на продуктах харчування, виділяють грибні токсини. Тому продукти, на яких з'явилася пліснява, треба викидати, дотримуючись при цьому певних заходів безпеки: якомога менше «турбувати» цвіль, щоб уникнути потрапляння в організм спор та конідій. Пліснява, що розвивається на матеріалах та конструкціях, викликає їх біологічне руйнування, а також є джерелом надходження в повітря клітин збудників мікозів.
5. Які мікроскопічні гриби, що викликають захворювання тварин і людини, ви знаєте?
Дріжджі викликають грибні захворювання людини — мікози, часто вражають шкіру та нігті. Розвитку мікозів сприяє послаблення імунітету та порушення правил гігієни.
Конідії аспергила викликають хворобу людини, яка нагадує важкі форми бронхіту та запалення легень.
Збудники хвороб рослин («п'яний хліб» та «ріжки») — утворюють токсини, що спричинюють важкі захворювання людини.
§ 51. ГРИБИ НЕЇСТІВНІ ТА ЇСТІВНІ
1. Які гриби відносяться до їстівних грибів 1–ї та 2-ї категорій?
Гриби 1-ї категорії - найкращі та найсмачніші гриби, смачні, легко засвоюються організмом, перед вживанням не потребують термічної обробки, і можуть використовуватись у їжу навіть сирими — у складі свіжих грибних салатів. Гриби, які визнаються найкращими, добре відрізняються від небезпечних отруйних грибів.
Гриби 2-ї категорії — численніші. До них належать гриби, які мають високі смакові властивості і можуть вживатися в їжу після будь-якої термічної обробки, проте не в сирому вигляді.
Печерицю двоспорову та гливу звичайну масово штучно вирощуються в Україні на підприємствах промислового грибоводства, вони гарантовано є їстівними та не містять речовин, що можуть спричинити вторинні отруєння.
2. Чи можуть їстівні гриби 2-ї, 3-ї та 4-ї категорій бути умовно-отруйними грибами?
Гриби 2-ї категорії — численніші. До них належать гриби, які мають високі смакові властивості і можуть вживатися в їжу після будь-якої термічної обробки, проте не в сирому вигляді.
Гриби 3-ї категорії є смачними та поживними, але потребують спеціальних методів приготування. Зазвичай такі гриби або попередньо відварюють і відвар зливають, або вимочують та засолюють. Прикладом є більшість хрящ-молочників, зокрема чорний груздь (хрящ-молочник чорний), вовнянка, опеньок осінній, зморшка.
До 4-ї категорії входять гриби з невисокою харчовою цінністю, з не дуже високими смаковими якостями — деякі говорушки, мокрухи, моховики, а також маловідомі їстівні гриби, для яких усталені кулінарні традиції не сформувалися.
Щоб їстівні гриби цих категорій не стали умовно-отруйними, не можна вживати їх сирими, треба піддавати термічній обробці, не збирати в екологічно забруднених місцях, правильно зберігати, збирати молоді гриби.
Перейдіть за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=sjbVmUDGSxc
Дати відповідь письмово на контрольні запитання § 51
https://www.youtube.com/watch?v=sjbVmUDGSxc
Дати відповідь письмово на контрольні запитання § 51
§ 50.Отруйні гриби.
Плодові тіла грибів, що мають ніжку і капелюшок, традиційно використовують як цінний харчовий продукт. Однак шапинкових грибів здатні викликати отруєння, в тому числі - смертельні.
Грибні отруєння бувають двох типів: первинні та вторинні (рис. 218).
Первинні отруєння виникають тоді, коли в їжу вживають гриби, що утворюють отруйні речовини - грибні токсини. Такі гриби називаються отруйними грибами.
Вторинні отруєння - це отруєння, викликані їстівними грибами, які нагромадили отруйні речовини - отрутохімікати, важкі метали і радіоактивні речовини, що містяться в забрудненій довкіллю.
Уникнути вторинних отруєнь досить просто: не можна збирати гриби біля автомобільних доріг, виробничих підприємств, в місцях використання отрутохімікатів, в районах, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, поблизу сміттєзвалищ та смітників. Також не можна збирати старі і загниваючі гриби, порушувати правила зберігання та обробки грибів.
Первинні отруєння здатні викликати близько 90 видів отруйних грибів. Важкість отруєння залежить від двох основних чинників: від токсину, який містить даний гриб, та кількості отрути, що потрапила в організм. При грибних отруєннях спостерігається наступне правило: отруєння тим важче, чим довше був проміжок часу між вживанням гриба і проявом перших ознак отруєння. Тому від контакту з отруйною грибом (наприклад, при дотику) людина не помирає, а при смертельних грибних отруєннях - не вмирає миттєво.
Потрібно пам'ятати, що простих «домашніх» тестів на виявлення грибів, які не можна вживати в їжу, не існує. Єдиний надійний спосіб убезпечити себе від первинного грибного отруєння - вміти розпізнавати їстівні та отруйні види, і ніколи не збирати незнайомі гриби.
| Отруєння грибами | ||
|---|---|---|
| Типи отруєнь | Первинне отруєння | Вторинне отруєння |
| Отруйні речовини | Грибні токсини | Речовини, забруднюючі про кружало з реду і чи є продуктами розпаду грибів |
| Походження отруйних речовин | Синтезуються отруйними грибами | З'являютьсяабоутворюютьсявнаслідокдіяльностілюдини |
| Джерело отруєння | Отруйні гриби | Їстівні гриби |
| Як уникнути | Знати отруйні гриби, які не збирати незнайомі гриби | Збирати грибитільки у чистихмісцях,дотримуватисяправилзберігання і обробки |
Таблиця: Первинне і вторинне отруєння грибами
| ||
За ступенем своєї небезпеки отруйні гриби діляться на три групи: смертельно отруйні, особливо отруйні та отруйні, а також виділяють групу умовно-їстівних грибів.
Найнебезпечнішу групу складають смертельно отруйні гриби. У нашій країні ростуть три види таких грибів: бліда поганка, білий мухомор і мухомор смердючий (рис. 219) * Вони викликають настільки сильне отруєння, що життя людини врятувати не вдається. Симптоми отруєння проявляються лише через кілька годин після вживання їх в їжу (іногдадаже через 2-4 дні). До цього часу людина почуває себе добре, але токсини вражають печінку, викликаючи її розпад. Продукти розпаду печінки служать причиною прояву перших ознак отруєння - зневоднення організму, синюшності, блювоти, проносу. Людини при цьому врятувати вже неможливо. Стан хворого різко погіршується і настає смерть.
Токсини смертельно отруйних грибів дуже стійкі: вони не руйнуються при варінні чи сушінню, не видаляються при вимочуванні і солінні. Смертельна доза мала - достатньо лише 10-30 г плодового тіла гриба.
Основні ознаки цих трьох найбільш отруйних грибів наступні: кільце на ніжці (залишки приватного покривала), біла «цибулинка» біля основи ніжки (залишки загального покривали, що захищає все плодове тіло на початку його дозрівання) і пластинчастий гименофор білого кольору. Пластинки гіменофора приростають до капелюшку і не спускаються на ніжку. У блідої поганки капелюшок забарвлена в різні відтінки зеленого кольору. У білого мухомора і мухомора смердючого капелюшки білі.
Бліду поганку іноді помилково приймають за зеленушку або за.зелёную сироїжку. Білий і смердючий мухомори найчастіше плутають з шам.пін'онам.і.
До особливо отруйним належать гриби, зображені на ри-сунке220. Отруєння цими грибами є важкими, і приблизно в 15% випадків закалчіваются смертю пацієнта Однак, при своєчасній медичній допомозі, як правило, людини вдається врятувати.
Група отруйних грибів досить велика (рис. 221). Симптоми отруєння цими грибами наступають швидко: вже через 0,5-2 години після вживання грибів. При отруєнні такими грибами потерпілому потрібно зробити промивання шлунка, рясно поїти прохолодним чаєм або молоком, і обов'язково викликати лікаря. При своєчасному зверненні до лікаря і правильної першої допомоги хворий одужує втеченіе декількох днів.
Деякі гриби мають «підступні» отруйні властивості. Наприклад, свинушка тонка викликає отруєння при тривалому регулярному її вживанні. При цьому у людини поступово розвивається жовтяниця і анемія. Гнойовик чорнильний призводить до отруєнь лише при вживанні з алкоголем.
 |
| Рис. 220. Сильно ядовитые грибы: а — ложный опёнок; б — паутинник оранжево-красный; в — паутинник красивейший; г — волоконница Патуйяра; д — лепиота ядовитая; е — лепиота коричнево-красная |
Найбільшою за кількістю видів є група умов-Зйо-добіих грибів. Ці гриби приводять до дуже швидким, але «легким» отруєнь, симптоми яких (блювота, пронос, слабкість, нудота, головний біль) проявляються майже відразу - вже через 10-30 хвилин після їди.
 |
| Рис. 221. Некоторые наиболее известные ядовитые грибы: а — строчок; б — мухомор пантерный; в — говорушка беловатая; г — свинуха; д — навозник чернильный; е — шампиньон рыжеющий |
Потрібно пам'ятати: навіть смертельно отруйні для людини гриби є корисними для природи. Вони сприяють зростанню дерев, розкладають відмерлі рештки рослин і очищають середу. Тому гриби в природі знищувати не можна. Отруйний гриб потрібно просто обійти, залишити його рости, і не брати в козуб.
Висновки
1. Абсолютно безпечних грибів не існує. Навіть їстівні гриби можуть бути причиною вторинних отруєнь.
2. Простих тестів на визначення отруйних грибів не існує. Найнадійніший спосіб уберегтися від отруйних грибів - збирати тільки добре відомі їстівні гриби, виключно в екологічно чистих місцях, і обов'язково вміти розпізнавати смертельно отруйні гриби. Незнайомі, маловідомі та сумнівні гриби не збирати ні в якому разі!
3. Не вживати гриби в сирому вигляді, за винятком їстівних грибів 1-й категорії, про які мова піде в наступному параграфі.
4. Не знищувати гриби в природі, навіть якщо вони належать до с ам и м отрут ит и м.
Терміни і поняття
Первинні отруєння грибами, вторинні отруєння грибами, отруйні гриби, смертельно отруйні гриби, особливо отруйні фіби, умовно-Зйо-добние гриби, загальне покривало.
Перейдіть за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=VrAMeLYFqzo
Контрольні запитання
1. Що таке первинні та вторинні отруєння грибами?
2. Які гриби належать до смертельно отруйним?
3. Як можна розпізнати смертельно отруйні гриби?
§49 МАКРОСКОПІЧНІ ГРИБИ: ОСОБЛИВОСТІ ЖИВЛЕННЯ ТА РОЛЬ У ПРИРОДІ
Макроскопічні гриби можуть бути сапротрофами, симбіотрофами або паразитами. Вони можуть використовувати рівні джерела органічних речовин, але найчастіше поживні речовини їм постачають рослини, особливо – деревні. Тому в лісах макроскопічних грибів зазвичай набагато більше, ніж в степах, на луках або в пустелях. Рівні групи грибів пов’язані між собою (мал. 211). Вони підвищують родючість бідних лісових грунтів і сприяють появі нових поколінь рослин.
Мікоризні гриби.
Макроскопічні гриби-симбіотрофи ростуть переважно на грунті. Саме до них належить більшість їстівних та отруйних шапинкових грибів. Поживні речовини такі гриби отримують не безпосередньо з грунту, а від кореневих систем рослин, є якими їх міцелій вступає у взаємовигідний симбіоз. Цей симбіоз називається мікориза (від грецького “мікос” – гриб, та “ризос” – корінь).
Макроскопічні гриби-симбіотрофи ростуть переважно на грунті. Саме до них належить більшість їстівних та отруйних шапинкових грибів. Поживні речовини такі гриби отримують не безпосередньо з грунту, а від кореневих систем рослин, є якими їх міцелій вступає у взаємовигідний симбіоз. Цей симбіоз називається мікориза (від грецького “мікос” – гриб, та “ризос” – корінь).
При утворенні мікоризи гіфи гриба щільно оплітають корені рослини (мал.212). Гіфами міцелію гриб поглинає з великої площі воду та мінеральні речовини, яві спрямовуються до коренів рослини і виділяються в зоні контакту гриба з корененими волосками. У такий спосіб гриб підживлює рослину. Натомість рослина виділяє в зоні кореневих волосків розчинені у воді цукри та деякі інші органічні речовини, які вона утворила в результаті фотосинтезу. Ці органічні речовини поглинають гіфи гриба. Таким чином, співжиття гриба та рослини є взаємно корисним.
Певні види грибів утворюють мікоризу з певними видами рослин. Ця особливість знайшла своє відображення у назвах деяких їстівних грибів (наприклад, підберезовик утворює мікоризу з березами, підосичник – з осикою, піддубник – із дубом). Ліси, де багато мікоризних грибів, швидше ростуть, ніж ті, де таких грибів мало.
Паразитичні гриби. У старих або дуже загущених лісах на деренах оселяється багато грибів, яких зазвичай називають трутовиками (мал. 213). У плодових тіл трутовиків, як правило, немає чіткого поділу на ніжку та шапинку, і вони не загнивають. Міцелій трутовиків поширюється в стовбурі по провідній системі рослини, розкладає деревину, і спричиняє її суху гниль (мал. 214). Як наслідок, уражені дерева гинуть. Проте гриб деякий час продовжує рости, живлячись мертвою органічною речовиною колишнього дерева-хазяїна, тобто перетворюється на сапротрофа.
Maл. 212. Мікориза (а, б – корінь, оплетений гіфами гриба, вигляд збоку та на зрізі)
Трутовики є прикладом макроскопічних паразитичних грибів, які викликають хвороби рослин.
Сапротрофні гриби. Відмерла деревина стає джерелом поживних речовин не лише для трутовиків, але й для багатьох інших грибів, які називають дереворуйнуючими грибами (мал. 215).
Мал. 213. Трутовик звичайний
Мал. 214. Руйнування деревини під дією трутовика
Мал. 215. Деpeвopyйнуючі гриби: а – трутовик паркановий; б – несправжній опеньок; в – чортові роги, або пальці мерця (ксилярія); г – іудине вухо; д – глива звичайна; в – грибна локшина (рамарія) (червоним кружечком позначено отруйні, жовтим – неїстівні, зеленим – їстівні гриби)
Мал. 216. Гриби грунтові сапротрофи: а – печериця польова; б – говорушка запашна; а, г – веселка звичайна (в-молода, г-доросла); д – дощовик (жовтим кружечком позначено неїстівні, зеленим – їстівні гриби)
https://m.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=YnyVX2mrOFc
Домашнє завдання : прочитатаи параграф 49.
§ 48 ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ГРИБІВ: ГРИБНИЦЯ, ПЛОДОВЕ ТІЛО. РОЗМНОЖЕННЯ (НА ПРИКЛАДІ ПЕЧЕРИЦІ)..
З будовою грибів ми познайомимося на прикладі печериці. Цей гриб вирощується на підприємствах промислового грибоводства і його можна побачити в будь-якому супермаркеті. В природних
умовах печерицю можна знайти, в першу чергу, на полях і луках, у лісосмугах, хоча деякі види печериці зростають і в лісах.
Тіло печериці утворює грибниця, яку науковці називають міцелій — це система дуже довгих та розгалужених мікроскопічних ниток, що знаходиться в ґрунті (мал. 209). Такі нитки називаються гіфами. Кожна гіфа утворена ланцюжком видовжених безбарвних клітин. Таким чином, клітини утворюють гіфу, а гіфи — багатоклітинний міцелій.
Клітини гіф вкриті щільною клітинною оболонкою, основу якої складає нерозчинна у воді та хімічно стійка речовина — хітин. Під клітинною оболонкою знаходиться клітинна мембрана. В оптичний мікроскоп у цитоплазмі можна побачити два ядра та велику вакуолю. У вакуолі міститься клітинний сік, краплини олії та запаси вуглеводу — глікогепу. Глікоген є запасним вуглеводом не лише у грибів, але й у тварин, включаючи людину. Під електронним мікроскопом у клітині також помітні мітохондрії та рибосоми (мал. 210).
Таким чином, клітини грибів мають ядро, чим, у першу чергу, схожі з рослинники та тваринними клітинами. Крім того, схожості а клітинами рослин їм надає наявність клітинної оболонки та вакуолі, а з клітинами тварин — віл сутність хлоропластів.
У верхівковій клітині, крім звичайних для інших клітин органел та структур, біля клітинної оболонки на самій верхівці є велика кількість дрібних ростових пухирців (мал. 210). Завдяки роботі птпс пухирців верхівкова клітина росте і з часом ділиться. Внаслідок цього росте і ВСЯ гіфа. Огжр, вепт. іііцр-тгій грттЛя рпгту дише верхівками Гіф.
У деяких частинах міцелію гіфи дуже щільно переплітаються і утворюють ллодбве тіло. Саме його в повсякденному жиггі називають «грибом*. Плодове тіло е тією структурою, де після особливого статевого процесу розвиваються органи спороношення і утворюються спбри.
Плодове тіло складається в ніжки та шапинки. На нижньому боці шапинки печериці знаходяться пластинки темно-рожевого або темно-коричневого кольору. Пластинки — це складки плодового тіла, утворені гіфами. На верхівках цих гіф розвиваються темно-коричневі спори. Складки, на яких утворюються спори, називають ріменофбр. У печериці гіменофор пластинчастий, а у білого гриба та маслюка — трубчастий. Якщо шапинку печериці відрізати від ніжки і покласти пластинками вниз на листок білого паперу та залишити на ніч, то наступного дня на папері під шапинкою з'явиться темно-коричневий рисунок. Він повторює вигляд шапинки з нижнього боку. Цей рисунок утворений спорами, які відірвалися від гіф гїдеенофора. Під мікроскопом спори виглядають як клітини, вкриті темно-жовтою клітинною оболонкою. Саме спори надають гімено-фору печериці темно-коричневого забарвлення.
На ніжці плодового тіла печериці є тоненьке біле плівчасте кільце — це часткбве покривало. До моменту повного дозрівання спор воно закриває гіменофор 1 захищає пластинки від зовнішніх пошкоджень. Коли спори дозрівають, ніжка видовжується, шапинка розгортається, покривало розривається, і спори починають висіватися. Потоки повітря підхоплюють спори і відносять їх від плодового тіла — гриб розмножується і розселяється.
Домашнє завдання : прочитатаи параграф 48,в підручнику виконати до параграфу 2завдання на вибір
47. ПОНЯТТЯ ПРО ГРИБИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ЖИВЛЕННЯ.
Гриби - живі істоти, що мають своєрідні ознаки, частина яких збігається з ознаками рослин, а інша - з ознаками тварин, тому їх виділяють у окреме царство Грибів.
Гриби за характером живлення.
1. Чому гриби активно ростуть після дощу або у вологих умовах?
Органічні речовини, розкладені позаклітинним травленням за допомогою ферментів на прості сполуки, всмоктуються у вигляді розчину усією поверхнею тіла (грибне живлення). Тому вони активно ростуть після дощу або у вологих умовах.
2. Чи виділяють гриби кисень?
Гриби не здатні до фотосинтезу, тому кисень не виділяють. Вони вбирають кисень шляхом дихання для отримання енергії.
3. Чи є у складі грибів хлорофіл?
У грибів відсутні хлоропласти та хлорофіл.
4. Чим гриби відрізняються від тварин та рослин за способом живлення?
Від рослин гриби відрізняються гетеротрофним типом живлення, а отже, відсутністю хлоропластів і нездатністю до фотосинтезу. Від тварин вони відрізняються способом поглинання поживних речовин, яке здійснюється лише шляхом всмоктування, до поглинання нерозчинених шматочків їжі , притаманного тваринам, гриби не здатні.
5.Усі знають, що грибам для росту необхідна вода. Також відомо, що звичні для нас шапинкові гриби під водою не ростуть. А чому? Спробуйте сформулювати та обґрунтувати власну гіпотезу.
Через оболонки клітин відбувається газообмін, для енергії їм потрібен кисень, вони не можуть отримувати енергію без кисню (бродінням) .
Домашнє завдання : прочитатаи параграф 47,в підручнику виконати до параграфу 1 завдання(таблицю)Підготуватися до тематичної 38-46 параграфи
Перейдіть за посиланням
Домашнє завдання : прочитатаи параграф 47,в підручнику виконати до параграфу 1 завдання(таблицю)
Підготуватися до тематичної 38-46 параграфи
Перейдіть за посиланням
Перейдіть за посиланням
§46.Рослинні угруповання
Рослинне угруповання (фітоценоз) - це група взаємопов’язаних між собою рослин різних видів, які тривалий час зростають на певній території з постійними умовами навколишнього середовища. ліс, степ, лука, болота, тощо. як вертикально розчленована структура може бути надземною та підземною.
Надземна ярусність - це висота надземних частин рослин різних видів, підземна - глибина проникнення кореневих систем різних рослин в грунт. Яскравий приклад ярусності - ліс, де можна виділити до п'яти надземних ярусів і відповідне число підземних. Ярусний розподіл рослин зменшує гостроту конкуренції за світло, так як на верхніх ярусах розміщені світлолюбні рослини, а на нижніх - тіньолюбні.
У рослинних угрупованнях постійно відбуваються різні зміни. У зв'язку з чергуванням пори року спостерігаються сезонні зміни. Восени відмирають трав'янисті рослини або їх надземні частини, відбувається листопад у дерев. У весняний період рослини виростають з їх підземних частин або насіння, розпускаються бруньки, квіти, тощо.
У рослинних угрупованнях відбуваються і багаторічні зміни, що мають певну спрямованість. Вони можуть бути обумовлені змінами кліматичних умов, господарською діяльністю людини, процесами, що відбуваються в самих угрупованнях. Причому кожне угруповання розвивається по-різному. Так, одні постійні протягом багатьох років, тоді як інші швидко змінюють вигляд.
Іноді відбувається повна перебудова угруповання, тобто зміна одного угруповання іншим. Так, рослини можуть оселятись у тій місцевості, де їх раніше не було, що спостерігається при появі лишайників на скельних породах або сосен на пісках. Такі новоутворені рослинні угруповання поступово збагачуються новими видами, поки не досягнуть постійного стану. Зміни рослинних угруповань можуть бути пов'язані з їх відновленням після якихось сильних зовнішніх впливів. Наприклад, відтворення лісу після пожежі. Такі відновні процеси можуть тривати дуже довго - протягом десятків і сотень років.
Поступові зміни рослинних угруповань завершуються утворенням стійкого угруповання, здатного до самооновлення і саморегуляції протягом тривалого часу. Рослинне угруповання з мікроорганізмами та тваринами, що живуть в ньому, є біоценозом. А біоценоз з урахуванням абіотичних екологічних факторів формує біогеоценоз. Всі біогеоценози входять до складу біосфери - зовнішньої оболонки Землі, властивості якої визначаються життєдіяльністю організмів, що живуть на нашій планеті.
Домашнє завдання : прочитати 46 параграф
Перейдіть за посиланням
Перейдіть за посиланням
----------------------------------------------------------------------
§ 45 ЕКОЛОГІЧНІ ГРУПИ І ЖИТТЄВІ ФОРМИ РОСЛИН.
1.
Екологічних факторів дуже багато, і впливають вони на рослини комплексно, але за певних умов один фактор може стати основним. Група рослин, виділена за відношенням до окремого основного фактора, називається екологічною групою. Для рослин найважливішими екологічними факторами найчастіше є забезпеченість водою, світлом та температурні умови.
2. Що таке життєва форма?
Життєва форма — це зовнішній вигляд рослини, що відображає її пристосованість до умов середовища (комплексу факторів середовища). Вона також характеризує тривалість життя вегетативних органів та всієї рослини.
3. Які життєві форми рослин вам відомі?
Зa життєвими формами рослини поділяють на деревні (дерева та чагарники), напівдеревні (напівчагарники та напівчагарнички) та трав'янисті (багаторічні та однорічні трави) .
ЗАВДАННЯ
1. Назвіть екологічні групи рослин, які виділяють за відношенням до рівня зволоженості, світла та температури. Для кожної екологічної групи наведіть приклади рослин.
За забезпеченістю водою рослини поділяють на посухостійкі (костриця, кактус, молочай, сухолюбне молодило, агава, алоє, верблюжа колючка).
Посухостійкі рослини — найбільш чисельна екологічна група, що об’єднує рослини, які можуть переносити нетривалу та не дуже сильну засуху, зростають там, де вологи мало. Це рослини, що зростають при середньому зволоженні, помірному тепловому режимі й досить хорошому забезпеченні мінеральним живленням. Основним пристосуванням до нестачі води у рослин є зменшення випаровування. Такі рослини мають потовщену кутикулу, та, як правило, дрібні або згорнуті в трубочку тверді листки Чимало посухостійких видів поглинають воду з глибоких водоносних горизонтів ґрунту за допомогою довгих кореневих систем. Наприклад, у верблюжої колючки довжина головного кореня сягає 20 м. До цієї групи можна віднести вічнозелені дерева верхніх ярусів тропічних лісів, листопадні дерева саван, літньозелені листяні породи лісів помірних широт, кущі підліску, трав’янисті рослини широкотрав’я, рослини заплавних і не дуже сухих суходільних лук, пустинні ефемери та ефемероїди, багато бур’янових і більшість культурних рослин.
Іншим особливим пристосуванням е створення запасів води у соковитих м'ясистих стеблах (кактуси, пустельні молочаї) або листках (агаеи, алое) під час рідкісних дощів чи випадіння роси. Таких рослин багато у пустелях. Вони не витримують надмірного зволоження.
До помірно вологолюбнихналежить більшість рослин, що мешкають на суходолі в умовах помірного зволоження. У них зазвичай листки широкі та м'які, без воскового нальоту, помірно опушені або голі. Прикладами є дуб, фіалки, конвалія.
Вологолюбні рослини — це надземноводні рослини, що частково занурені у воду й зростають уздовж берегів, на мілководді, на болотах, вологих ґрунтах тінистих лісів. Вологолюбні рослини зростають на постійно перезволожених ґрунтах, зокрема, на болотах (вільха, ситних, осоки), по берегах водойм (очерет,рогіз, калюжниця, стрілолист, росичка, мохи зозулин льон та сфагнум, сусак зонтичний, осока гостра, перстач прямостоячий). Аби полегшити провітрювання тканин, стебла та листки таких рослин часто мають великі міжклітинники.
та водні (елодея, валіснерія, роголисник, комиш, водяний різак).
Гігрофіти - це група рослин, які ростуть в умовах підвищеної вологості грунту і повітря. Навіть незначне зниження вмісту вологи в грунті і атмосферному повітрі призводить до їх в'янення і загибелі. До цієї категорії відносяться рослини, які мають схожі морфологічні та фізіологічні особливості. Всі вони позбавлені пристосувань, які обмежують витрачання вологи. У цих рослин погано розвинені механічні тканини, маються повітроносні порожнини в листі, стеблах і коренях.
За умовами освітлення рослини поділяють на світлолюбні (береза, сосна, старі ялини, подорожник, більшість посухостійких рослин та водних рослин з листками, що плавають),
тіньовитривалі (граб, бузок, суниця, молоді ялини)
За температурними умовами рослини поділяють на холодовитривалі ( дерева і кущі помірних широт, сільськогосподарські культури морква, горох, жито) та теплолюбні.(рослини тропіків і теплих субтропіків, огірок, гарбуз, диня, томати та баклажани)
.
.
2.
• Деревні рослини мають багаторічні здерев'янілі пагони з бруньками відновлення.
У дерев є лише один головний пагін — стовбур, живе десятки та навіть сотні років разом з рослиною.
У чагарників наявні кілька стовбурів, які поступово змінюють один одного (тривалість життя кожного стовбура у малини — два роки, у бузку — до 60 років), але, загалом, за рахунок заміни старих стовбурів новими вік рослин може сягати кількох сотень років.
Чагарнички - маленькі, до 50 см заввишки чагарники (чорниця, брусниця) з короткшою тривалістю життя.
• У напівдеревних рослин верхня частина надземних пагонів трав'яниста і щороку відмирає, а нижня частина здерев'яніла: вона залишається живою і несе бруньки відновлення. Тривалість життя напівдеревних рослин становить десятки, інколи — сотні років.
• У трав'янистих рослин надземна частина не здерев'яніла і щорічно після цвітіння та плодоношення відмирає.
Багаторічні трави зазвичай переживають зимовий період за допомогою підземних видозмінених пагонів — кореневищ (пирій), бульб (ряст) або цибулин (нарцис),завдяки ним ці трави можуть жити багато років. Трав'янисті рослини бувають однорічними, дворічними та багаторічними (три роки і більше)
https://m.youtube.com/watch?v=zLcPxMr36ic
Домашнє завдання прочитати параграф---------------------------------------------------------------------------------
§44 Принципи біологічної систематики.Різноманітність покритонасінних.
Рослини надзвичайно різноманітні. Різноманітність живих організмів вивчає особлива наука – біологічна систематика, а розділ систематики, присвячений різноманітності рослин, називається систематикою рослин. Карл Лінней найвідоміший шведський вчений-натураліст.
У Швеції його цінують також як мандрівника, який відкрив для шведів їхню власну країну, вивчив своєрідність шведських провінцій та побачив, «як одна провінція може допомогти іншій». Цінність для шведів становлять навіть не стільки роботи Ліннея з флори й фауни Швеції, як описи ним власних подорожей; ці щоденникові записи, повні конкретики, багаті протиставленнями, викладені ясною мовою, досі перевидають та читають.
Вперше відобразив знання про різноманітність організмів у формі класифікації, у якій види розподілені у підпорядковані
Основні родини класу Дводольні
_____________________________________________________________________________________
Родина Розові: представлена деревами (вишня, слива, персик, яблуня, груша), кущами (малина, ожина, троянда) і трав'янистими рослинами (суниці, полуниці). Близько 3 тис. видів.
Життєва форма: дерева, кущі, трави.
Будова квітки: п'ятичленна з вільнопелюстковим віночком; тичинок багато, проте їх кількість кратна кількості пелюсток, гінецей апокарпний або ценокарпний, тобто маточка утворюється з одного або кількох плодолистиків.
Формула квіток: Ч 5 П 5 Т ∞ М 1 (у вишні), Ч 5 + 5 П 5 Т ∞ М ∞ (у полуниці).
Плоди різноманітні – багатокістянки (малина, ожина), кістянки (вишня, слива, персик і ін.), суничина (суниці, полуниці), яблуко (яблуня, груша, горобина) тощо.
Родина Пасльонові: картопля, помідор, солодкий перець, баклажан, тютюн, махорка, петунія, дурман, блекота, фізаліс, беладонна. Близько 2,5 тис. видів.
Використання рослин: картопля – харчова, кормова та технічна сировина для виготовлення крохмалю, спирту; помідор, солодкий перець і баклажани мають соковиті, смачні та корисні плоди; тютюн і махорку використовують для виготовлення цигарок і сигарет; рослинні отрути у малих дозах часто використовуються як ліки.
Життєва форма: траві, рідше кущі, дерева.
Будова квітки: п'ятичленні квітки, в яких чашолистки і пелюстки зростаються; чашечка залишається при плодах, 5 тичинок, маточка складається з кількох плодолистків, зав'язь нижня.
Формула квітки: Ч (5) П (5) Т (5) М 1
Плід – ягода або коробочка.
Родина Айстрові, або Складноцвіті: соняшник, ромашка, кульбаба, чорнобривці, полин, пижмо, мати-й-мачуха, нагідки, айстри, жоржини, хризантеми, стокротки, волошки, осот, топінамбур. Найбільша родина у флорі в світі налічує 20 тис. видів, в Україні 800 видів.
Використання рослин: соняшник - це одна з основних жироолійних рослин, медоноси, лікарські полин, мати-й-мачуха, багато бур'янів, амброзія викликає алергію, топінамбур – харчова та кормова культура.
Життєва форма: трави, кущі, рідко дерева.
Будова квітки: тичинок в окремій квітці 5, маточка одна з двох плодолистків, зав'язь нижня.
Формула квітки: П (5) Т (5) М 1
Будова суцвіття: кошик (у соняшника зовні оточене зеленими листочками, які в сукупності називають обгорткою; далі розміщуються неправильні язичкові квіти яскраво-жовтого кольору, а в центрі - правильні трубчасті, також жовті дрібненькі).
Плід - сім'янка.
Родина Бобові: квасоля, горох, соя, біла акація, конюшина, люцерна, арахіс, люпин, верблюжа колючка. Налічує 12 тис. видів.
Використання рослин: насіння – продукти харчування, зі сої виготовляють олію, харчові та кормові культури, медоноси, збагачують ґрунт азотом.
Життєва форма: трави, кущі, зрідка дерева.
Будова квітки: неправильна квітка п’ятичленна нагадує метелика (метеликоподібний віночок утворений вітрилом, веслами й човником), тичинок 10, гінецей апокарпний, зав'язь верхня.
Формула квітки: Ч (5) П 1, 2, (2) Т(9) + 1 М 1
Плід – біб.
Родина Капустяні, або Хрестоцвіті: капуста, редька, гірчиця, хрін, рапс, ріпа, редис, суріпок, грицики. Налічує 2 тис. видів.
Використання рослин: у редьки, ріпи, хріну використовують видозмінені корені, у гірчиці, рапсу, рижію – насіння, у капусти використовують видозмінені бруньки, які утворюють головки, харчові та кормові культури, медоноси, багато бур'янів.
Життєва форма: трави.
Характеристика будови квіток: чашечка і віночок чотиричленні, причому пелюстки розміщуються хрест-навхрест, тичинок 6, з них 4 довгі і 2 короткі.
Формула квітки: Ч 4 П 4 Т 2 + 4 М 1
Плід – стручок або стручечок.
Родина Гарбузові: огірок, гарбуз, кавун, диня, кабачок, патісон,.
Життєва форма: дерева, кущі, трави.
Будова квітки: п'ятичленна з вільнопелюстковим віночком; тичинок багато, проте їх кількість кратна кількості пелюсток, гінецей апокарпний або ценокарпний, тобто маточка утворюється з одного або кількох плодолистиків.
Формула квіток: Ч 5 П 5 Т ∞ М 1 (у вишні), Ч 5 + 5 П 5 Т ∞ М ∞ (у полуниці).
Плоди різноманітні – багатокістянки (малина, ожина), кістянки (вишня, слива, персик і ін.), суничина (суниці, полуниці), яблуко (яблуня, груша, горобина) тощо.
Використання рослин: картопля – харчова, кормова та технічна сировина для виготовлення крохмалю, спирту; помідор, солодкий перець і баклажани мають соковиті, смачні та корисні плоди; тютюн і махорку використовують для виготовлення цигарок і сигарет; рослинні отрути у малих дозах часто використовуються як ліки.
Життєва форма: траві, рідше кущі, дерева.
Будова квітки: п'ятичленні квітки, в яких чашолистки і пелюстки зростаються; чашечка залишається при плодах, 5 тичинок, маточка складається з кількох плодолистків, зав'язь нижня.
Формула квітки: Ч (5) П (5) Т (5) М 1
Плід – ягода або коробочка.
Використання рослин: соняшник - це одна з основних жироолійних рослин, медоноси, лікарські полин, мати-й-мачуха, багато бур'янів, амброзія викликає алергію, топінамбур – харчова та кормова культура.
Життєва форма: трави, кущі, рідко дерева.
Будова квітки: тичинок в окремій квітці 5, маточка одна з двох плодолистків, зав'язь нижня.
Формула квітки: П (5) Т (5) М 1
Будова суцвіття: кошик (у соняшника зовні оточене зеленими листочками, які в сукупності називають обгорткою; далі розміщуються неправильні язичкові квіти яскраво-жовтого кольору, а в центрі - правильні трубчасті, також жовті дрібненькі).
Плід - сім'янка.
Використання рослин: насіння – продукти харчування, зі сої виготовляють олію, харчові та кормові культури, медоноси, збагачують ґрунт азотом.
Життєва форма: трави, кущі, зрідка дерева.
Будова квітки: неправильна квітка п’ятичленна нагадує метелика (метеликоподібний віночок утворений вітрилом, веслами й човником), тичинок 10, гінецей апокарпний, зав'язь верхня.
Формула квітки: Ч (5) П 1, 2, (2) Т(9) + 1 М 1
Плід – біб.
Використання рослин: у редьки, ріпи, хріну використовують видозмінені корені, у гірчиці, рапсу, рижію – насіння, у капусти використовують видозмінені бруньки, які утворюють головки, харчові та кормові культури, медоноси, багато бур'янів.
Життєва форма: трави.
Характеристика будови квіток: чашечка і віночок чотиричленні, причому пелюстки розміщуються хрест-навхрест, тичинок 6, з них 4 довгі і 2 короткі.
Формула квітки: Ч 4 П 4 Т 2 + 4 М 1
Плід – стручок або стручечок.
Родина Гарбузові: огірок, гарбуз, кавун, диня, кабачок, патісон,.
Родини класу Однодольні
________________________________________________________________________________________
Родина Злакові: тонконіг, грястиця, костриця, житняк, пирій, ковила, тимофіївка, вівсюг, пшениця, жито, ячмінь, овес, рис, кукурудза, сорго, цукрова тростина, бамбук. Налічує 11 тис. видів.
Використання рослин: основні зернові культури – пшениця, жито, ячмінь, овес, рис, кукурудза, сорго є основними харчовими (з борошна роблять хліб, макаронні вироби, з круп - каші) та кормовими рослинами, з цукрової тростини роблять цукор, злісні бур'яни, багато алергенів.
Життєва форма: трави, деревоподібний бамбук.
Вітрозапильні рослини.
Ознаки пагона: порожнє всередині стебло-соломина округле, чітко видно вузли і міжвузля, листки лінійні, з паралельним жилкуванням, листок у місці переходу пластинки у піхву має язичок - плівчастий виріст.
Будова квітки: мають тільки 3 тичинки та маточку з двома гілочками перистої приймочки.
Формула квітки: О (2) + 2 Т 3 М 1
Суцвіття – складний колос, волоть, качан.
Плід – зернівка.
Родина Лілійні: тюльпан, тюльпан, лілія, гіацинт, пролісок, зірочки, підсніжник, півники, гладіолус, крокус, конвалія. Налічують 450 видів.
Використання рослин: декоративні, потребують охорони.
Життєва форма: багаторічні трави.
Комахозапильні рослини.
Будова квітки: красиві поодинокі або в суцвіттях квітки, оцвітина складається з шести листочків, які бувають вільними або зростаються; 6 тичинок розміщується по 3 у двох колах або тичинок буває 3 і навіть одна; маточка утворена трьома плодолистками, зав'язь верхня або нижня.
Формула квітки: О 3 + 3 Т 3 + 3 М 1
Характерні підземні видозміни пагона – кореневища, цибулини тощо.
Плід – коробочка, ягода.
Родина Злакові: тонконіг, грястиця, костриця, житняк, пирій, ковила, тимофіївка, вівсюг, пшениця, жито, ячмінь, овес, рис, кукурудза, сорго, цукрова тростина, бамбук. Налічує 11 тис. видів.
Використання рослин: основні зернові культури – пшениця, жито, ячмінь, овес, рис, кукурудза, сорго є основними харчовими (з борошна роблять хліб, макаронні вироби, з круп - каші) та кормовими рослинами, з цукрової тростини роблять цукор, злісні бур'яни, багато алергенів.
Життєва форма: трави, деревоподібний бамбук.
Вітрозапильні рослини.
Ознаки пагона: порожнє всередині стебло-соломина округле, чітко видно вузли і міжвузля, листки лінійні, з паралельним жилкуванням, листок у місці переходу пластинки у піхву має язичок - плівчастий виріст.
Будова квітки: мають тільки 3 тичинки та маточку з двома гілочками перистої приймочки.
Формула квітки: О (2) + 2 Т 3 М 1
Суцвіття – складний колос, волоть, качан.
Плід – зернівка.
Родина Лілійні: тюльпан, тюльпан, лілія, гіацинт, пролісок, зірочки, підсніжник, півники, гладіолус, крокус, конвалія. Налічують 450 видів.
Використання рослин: декоративні, потребують охорони.
Життєва форма: багаторічні трави.
Комахозапильні рослини.
Будова квітки: красиві поодинокі або в суцвіттях квітки, оцвітина складається з шести листочків, які бувають вільними або зростаються; 6 тичинок розміщується по 3 у двох колах або тичинок буває 3 і навіть одна; маточка утворена трьома плодолистками, зав'язь верхня або нижня.
Формула квітки: О 3 + 3 Т 3 + 3 М 1
Характерні підземні видозміни пагона – кореневища, цибулини тощо.
Плід – коробочка, ягода.
Родина Цибулеві: цибуля, часник. Налічують 750 видів.
Використання рослин: лікарські, пряні рослини.
Життєва форма: багаторічні трави.
Формула квітки: О 3 + 3 Т 3 + 3 М 1
https://m.youtube.com/watch?v=aH1rCPh3nJI
Домашнє завдання прочитати
§44 Принципи біологічної систематики.Різноманітність покритонасінних.
Дати письмово відповіді до контрольних питань параграфу.Відправити на електронну адресу.
------------------------------------------------------------------------
1.ПОКРИТОНАСІННІ. ДВОДОЛЬНІ ТА ОДНОДОЛЬНІ ПОКРИТОНАСІННІ.
1. Які основні ознаки покритонасінних? Покритонасінні – це насінні рослини, у яких пилок вловлює приймочка маточки.
Характерними рисами покритонасінних є квітка, плід, вловлювання пилку приймочкою маточки, зародковий мішок, подвійне запліднення, ситоподібні трубки.
Насінні зачатки глибоко сховані у порожнині зав'язі, а пилок під час запилення вловлює приймочка маточки, мають зародковий мішок і їм притаманне подвійне запліднення, насіння заховане у плоді, зародок насінини містять дві або одну сім'ядолі.
2. За якими ознаками покритонасінні поділяють на дводольні і однодольні (класифікація покритонасінних)?
Найголовніша ознака - кількість сім'ядолей у зародку насіння, інші ознаки : тип кореневої системи, жилкування листків, внутрішня будова стебла, життєва форма, число частин квіток.
За допомогою таблиці ознайомтеся з ознаками дводольних і однодольних рослин
Морфологічні особливості
Однодольні квітки— тримерні (число частин квітки кратно трьом), тоді як у дводольної квітки — тетрамерні або пентамерні (число частин квітки кратно чотирьом або п'яти).У однодольних пилкове зерно має одну борозну або пору, тоді як у дводольних воно має три.
У однодольних ембріон має одну сім'ядолю, тоді як ембріон дводольних має дві.
У стебла однодольних судинні в'язки в стеблі розсипані, а у дводольних — зібрані в кільця.
У однодольних коренева система мичкувата, в дводольних вона розвивають від одного головного кореня, тобто стиржнева.
Відмінності між ожнодольними і дводольними (але відміть-те, що вони не універсальні, існує багато виключень):
Подорожник великий (Plantago major L., Plantago borysthenica Rogow.) — багаторічнатрав'яниста рослина
Подорожник великий росте на галявинах, луках, уздовж просік, на лісокультурних площах і як бур'ян на розсадниках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні — липні. Лікарська рослина.
Поширений по всій Україні. Заготовляють у всіх областях України. Запаси сировини значні.
Одна рослина восени дає від 8 до 60 тисяч насінин. Тому подорожник дуже швидко розселяється по всіх дорогах — скрізь, де ступає нога людини.
Насіння подорожника переправилися через океан в Америку. Вони потрапили туди разом з брудом на чоботях завойовників і перших поселенців. В Америці не було такої рослини; вона з'явилася разом з європейцями, навколо їхніх помешкань і по дорогах, де вони проходили.Через це індіанці влучно назвали його: «слід білого»
Вороняче око- Трав'яниста багаторічна гола рослина (20—45 см заввишки) з довгим повзучим, білим кореневищем, на якому є піхвові листки. Стебло виходить з пазухи піхвового листка кореневища, на верхівці несе одну квітку, під якою кільцем розміщені чотири, часом п'ять-шість листків. Отруйна рослина, може також використовуватися як лікарська. Вороняче око росте в листяних, рідше мішаних лісах, у чагарниках. Тіньовитривала рослина. Цвіте в травні — червні. Поширена у Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу
3.Перейдіть ,бадь ласка,за посиланням.
Гарного перегляду
https://youtu.be/nLV3REdIxMg
4.Домашнє завдання : прочитати параграф 43.
В зошиті виконати завдання до теми уроку.
Гарного перегляду
https://youtu.be/nLV3REdIxMg
4.Домашнє завдання : прочитати параграф 43.
В зошиті виконати завдання до теми уроку.
