Біологія 7клас

       Дистанційне навчання  

30.04

Завдання для 7-А

Прочитати параграф 54(внизу в блозі)

Переглянути відео.

Дати письмово відповіді

1.Яке значення соціальної поведінки тварин? 2. Як організовані угруповання тварин? 3.Яке значення спілкування тварин?

Урок 29.04

Завдання для 7-А

Прочитати параграф 53(внизу в блозі)

Переглянути відео.

Дати письмово відповіді

1.Яке значення репродуктивної поведінки тварин? 2. Що спричинює циклічні зміни статевої поведінки тварин? 3. Яку роль відіграють міграції у житті тварин?

23.04

Завдання для 7-А

1.Виконати тест

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=2206794

2.Прочитати параграф 52(внизу в блозі)

Переглянути відео

22.04

Завдання для 7-А

Читаємо  51параграф(внизу) ,переглядаємо відео і виконуємо завдання письмово(під час уроку)

Відправляємо на

biologsvitlana @gmail.com

Завдання для 7-Б

1.Виконати тест

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1953503

2.Прочитати параграф 52(внизу в блозі)

Переглянути відео

20.04.2021

Завдання для 7-Б

Читаємо  51параграф(внизу) ,переглядаємо відео і виконуємо завдання письмово(під час уроку)

Відправляємо на

biologsvitlana @gmail.com

16.04.2021

Завдання для 7-А

Читаємо  50параграф(внизу) і виконуємо завдання письмово

15.04

Завдання для 7-А

Читаємо  49параграф(внизу)

І виконуємо письмово таблицю в кінці 49 параграфа.

          Дистанційне навчання  9.04.2021

Завдання для 7-А

Читаємо  48параграф(внизу)

І виконуємо письмово  практичну роботу в кінці 48 параграфа.

    Дистанційне навчання 8.04

Завдання для 7-А

Читаємо  47параграф(внизу) і переглядаємо відео

І виконуємо письмово завдання!

21.01

Завдання для 7-Б

На початку уроку пройти тести

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6510877

Прочитати 29параграф 

Переглянути відео

https://youtu.be/-tq-xeCyq78

Д.з в зошиті дати відповідь 

Чим  відрізняються крокодили,лускаті і черепахи?

22.01

Завдання для 7-А

На початку переглянути відео https://youtu.be/YSRGYzhxgKU

Прочитати 28 параграф  і письмово дати відповіді на питання до малюнка

Відправити відповіді до 25.01 на електронну скриньку

15.01.2021 

Завдання для 7-А

На початку уроку пройти тести

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6730306

Прочитати 27 параграф 

Переглянути відео

https://youtu.be/QnH3Y22qJh0

Д.з :параграф 27 читати

В зошиті(на листочку)виконати таблицю на 120сторінці

Завдання для 7-Б

На початку уроку пройти тести

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6950986

Прочитати 27 параграф 

Переглянути відео

https://youtu.be/QnH3Y22qJh0

Д.з :параграф 27 читати

В зошиті(на листочку)виконати таблицю на 120сторінці

Завдання для 7-А     

Читаємо 26 параграф ,

переглядаємо відео 

https://youtu.be/gkPsBZkRMVA

Даємо відповіді до запитань до самоконтролю 1,4,6 -відправити 

biologsvitlana@gmail.com

Термін виконання до 14.01. 

                                                    

             13.11.2020

Завдання для 7-A

Читаєте 15 параграф,

Перегляньте,будь ласка ,відео.

https://youtu.be/GJt4BEfWFmc

До 16 години виконати тести

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1821350

Всім гарних результатів!!!

12.11.2020

Завдання для 7-Б

Читаєте 15 параграф,

Перегляньте,будь ласка ,відео.

https://youtu.be/GJt4BEfWFmc

До 16 години виконати тести

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6052751

Всім гарних результатів!!!

Завдання для 7-А

Читаєте 14 параграф,

І виконуємо з сторінки 64 завдання:на вибір три питання!!!

Відповіді відправляємо сьогодні на електронну адресу.

biologsvitlana@gmail.com

Також виконати на початку парагр.кросворд і відправити на електронну адресу.

biologsvitlana@gmail.com

Гарних всім результатів!!!

  5.11.2020

   Завдання для 7-Акласу

Перейдіть ,будь ласка ,за посиланням і виконайте завдання.

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4506772

На              виконання завдання у вас є 40 хвилин.

Завдання виконати до 5.11 до 12 години,надалі доступ буде закрито.

Всім гарних результатів!!!

Прочитати параграфи 55-56 

Повторити тему «Поведінка тварин»47-56 параграфи!

Виконати контрольне тестування  за посиланням (вказавши призвіще,ім‘я і клас).

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=9476544

Тест виконати до 27.05!

§ 56. ЕВОЛЮЦІЯ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН

https://m.youtube.com/watch?v=AI2etEufHgI

ЕВОЛЮЦІЯ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН - процес незворотніх змін у поведінці тварин, який відбувається впродовж історичного часу. Ознаки поведінки тварин, як і ознаки будови та функцій, характеризуються двома важливими особливостями - великою різноманітністю й пристосувальним характером. Причиною цієї різноманітності поведінки є спадкова мінливість, що створює нові та видозмінює вже існуючі ознаки поведінки. Відбираючим чинником в еволюції живих організмів є природний добір. Саме завдяки цьому рушійному фактору відбираються й зберігаються ті прояви, які є корисними для організмів у певних умовах середовища. Ще Ч. Дарвін у своїй всесвітньо відомій науковій праці «Походження видів» підкреслював, що при порівнянні споріднених видів можна зрозуміти й еволюцію форм поведінки. Як приклад він розглядав шлях формування інстинкту розмноження в зозулі, якій властивий гніздовий паразитизм. У межах роду зозуль є ряд мінливості форм батьківської поведінки: від непаразитичних видів, які насиджують яйця, до видів, у яких спостерігається паразитизм. А початком у формуванні цього інстинкту зозулі була одна особливість її розмноження: птахи відкладають яйця з проміжками у 2-3 дні

Порівняння поведінки нижчих і вищих тварин дає можливість відмітити таку закономірність, як ускладнення в процесі еволюції. У найпростіших тварин поведінкові реакції є вродженими й простими (таксиси, кінези й орієнтації). Ці реакції дають можливість змінювати швидкість і напрямок дій під впливом чинників середовища. З появою нервової системи й рефлексів тварини змогли швидше пристосуватися до мінливих умов середовища, що дало переваги в боротьбі за існування. Ускладнення поведінки та збільшення пристосувальних можливостей безпосередньо пов’язане з розвитком нервової системи під час еволюції тварин. Існує пряма залежність між рівнем розвитку нервової системи живої істоти та складністю її поведінки. Залежно від рівня розвитку нервової системи, розрізняють три типи поведінки тварин, що відрізняються переважанням інстинктів, научіння та елементарної розумової діяльності.

Отже, еволюція поведінки тварин відбувалася під впливом її рушійних сил і у формуванні поведінки спостерігається така загальна закономірність, як розвиток від простого до складного.

Які стратегії поведінки тварин?

Тварини мають велику кількість різноманітних поведінкових реакцій, спрямованих на забезпечення їхнього життя. Так, у поведінці слонів спостерігаємо вроджену і набуту поведінку та розумову діяльність, конфлікти й агресію, взаємодопомогу й альтруїзм. Поведінка тварин є результатом взаємодії генів та умов середовища, і в різних ситуаціях переважають різні стратегії поведінки.

Стратегія конфліктів (стратегія конкуренції, агоністична поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки, пов’язаних із агресією між особинами одного виду. Ця стратегія поєднує бійки, оборону, втечу, завмирання, переслідування, тобто прояви, основою яких є агресія з однієї сторони і реакцією на цю агресію - з протилежної. Руховими реакціями, що супроводжують таку поведінку, можуть бути удари лапами, крилами, вертикальні стійки, що роблять тварину більшою, настовбурчення пір’я чи шерсті тощо. Агоністичною є поведінка глушеців чи тетеруків на токовищах, перевертання слабкіших хом’яків на спину, «боксування» кенгуру тощо. Найголовнішим результатом такої поведінки є з’ясування та встановлення рангових відносин між партнерами, які взаємодіють. У багатьох тварин така поведінка супроводжує територіальні конфлікти та статеву поведінку.

Іл. 229. Бійка білок за арахіс

Стратегія співпраці (стратегія взаємодопомоги, кооперативна поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки, пов’язаних із поєднанням і взаємодією двох чи більше особин для виконання якогось завдання. Найчастіше тварини співпрацюють під час захисту від хижаків, утамування голоду, догляду за молодняком, подолання перешкод тощо.

Іл. 230. Стадо слонів надає допомогу слоненяті, яке постраждало від нападу крокодила

Найбільш яскравими прикладами кооперації є такі прояви, як поведінка бізонів, зубрів, які заганяють у центр стада телят і самок у разі небезпеки; формування з багатьох особин косяків риб, що дезорієнтує хижаків; у зграї журавлів під час годівлі виставляють вартових, якщо необхідно висилають розвідників, які діють на користь зграї; для захисту гнізд різні птахи об’єднуються і разом відганяють хижака. Цікавим є випадок, коли бегемот допомагав дитинчатам зебри та антилопи гну, зафіксований у національному парку Серенгеті. Він, підставивши свою голову, допоміг малятам, які вже тонули, переправитися на інший берег річки.

Стратегія жертовності (альтруїстична поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки особин, що сприяє підвищенню пристосованості інших особин за рахунок зниження власної пристосованості. Самопожертва, або альтруїзм, у тварин найбільш яскраво проявляється у відносинах усередині родини, але також зустрічається і серед інших соціальних груп. До альтруїстичної поведінки, наприклад, можна віднести реакцію «окрикування хижака» коли особини сигналізують про наближення ворога, попереджаючи зграю, але наражаючи себе на небезпеку. Деякі види мурашок, які відчувають, що скоро помруть, залишають свої гнізда та гинуть на самоті. Собаки та кішки часто приймають осиротілих більченят, каченят і навіть тигренят, турбуючись про них, як про своїх власних малюків. Дельфіни підтримують хворих або поранених особин свого виду, плаваючи під ними протягом багатьох годин та одночасно підштовхуючи їх до поверхні води, щоб вони могли дихати. Моржі інколи опікуються малюками-сиротами свого виду, які втратили батьків через напад хижаків.

Іл. 231. Шимпанзе Аньяна, яка всиновила двох осиротілих тигренят

Стратегія виживання (егоїстична поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки особин, що підвищує власну пристосованість особин за рахунок зниження пристосованості інших особин. Приклади цієї стратегії поведінки трапляються часто. Пінгвіни королівські, наприклад, можуть довго товпитися на краю скелі, не наважуючись пірнути у воду, щоб не стати жертвою морських леопардів. Вони вичікують і прагнуть зіштовхнути один одного. Тварини часто поїдають одна одну, не бажаючи ділитися їжею, територією або шлюбним партнером з іншими. Поведінка овець, які потрапили в небезпеку, пояснюється бажанням опинитися в центрі стада і врятуватися за рахунок сусіда. Егоїстичні стратегії поведінки дозволяють окремим видам виживати та витісняти інші організми, однак вони менш вигідні з точки зору еволюції в порівнянні з кооперацією.

Іл. 232. Егоїстична поведінка овець спрямована на перебування в центрі стада

Отже, в поведінці тварин можна виділити певні стратегії поведінки, тобто загальну спрямованість поведінки задля досягнення пристосувального результату, залежно від ситуації середовища.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Навчаємося пізнавати

Гіпотеза - це форма розвитку знань, що являє собою обґрунтоване припущення, висунуте з метою з’ясування властивостей і причин певних явищ. Розгляньте запропоновані ілюстрації із зображенням поведінки тварин. Застосувавши свої знання стратегій поведінки, сформулюйте гіпотезу до кожної з них і відшукайте приклади, що її підтверджують або спростовують.

§ 55 .Територіальна поведінка тварин

https://m.youtube.com/watch?v=GCFO2yCt-OY

Майже всі ссавці живуть на індивідуальних територіях. Вони по-різному мітять межі своєї ділянки і запекло захищають її, нерідко вступаючи у смертельну сутичку з „порушниками кордонів".ТЕРИТОРІАЛЬНА ПОВЕДІНКА – це сукупність поведінкових реакцій особин, спрямованих на використання ресурсів їхньої території існування (їжі, води, місць відпочинку). Територіальна поведінка властива багатьом безхребетним (крабам, цвіркунам, суспільним павукам) та хребетним (кораловим рибам, жабам, ігуанам, птахам) Території бувають великі, малі й зовсім малі. Усе залежить від виду тварин, їх розмірів і від того, як вони здобувають їжу. Тому розміри території часто визначають і складність територіальної поведінки. Так, стадо бабуїнів, у якому приблизно 80 особин, володіє територією, площа якої майже 15 км2. Але місця в межах цієї ділянки мавпи обживають неоднаково. У них є місця, де вони граються, місця, де відпочивають, місця для сну тощо. У межах цієї території є ділянки, які може відвідувати лише ватажок. Усе це спричинює й різні прояви територіальної поведінки.

У чому ж полягає пристосувальне значення територіальної поведінки?

У першу чергу у підвищенні пристосованості й виживання виду. Лише найбільш пристосовані особини можуть охороняти територію від хижаків, захищати самок і малят у межах своїх володінь, відшукувати й пам’ятати місця, де є вода, їжа, захист тощо. І саме такі особини беруть участь у розмноженні й передачі своїх генів нащадкам. Також територіальна поведінка регулює чисельність особин у природних угрупованнях.

Іл. 227. 1 - табун диких коней, який веде ватажок; 2 - гаремне лежбище морських котиків

Так, на окремих лежбищах північних морських котиків, які вони використовують для розмноження, може збиратися до 55 000 особин. А це дуже позначається на їхніх взаємовідносинах і веде до загострення внутрішньовидової конкуренції, що є одним із механізмів регуляції чисельності в популяціях особин. Слабші котики відтісняються на гірші місця й не беруть участі в розмноженні, багато малят гине при переміщенні дорослих тварин, самці гинуть від ран тощо.

Отже, територіальна поведінка має пристосувальне значення, забезпечуючи виживання виду та регуляцію чисельності особин.

Якими є основні прояви територіальної поведінки?

Територіальна поведінка включає дії, спрямовані на визначення меж ділянки, їх маркування, охорону від інших особин та облаштування території.

Охорона території. Прояви цієї територіальної поведінки у тварин надзвичайно різноманітні і визначаються типом територіальної організації. Так, у горобців територіальна поведінка спрямовується на охорону території, у межах якої відбувається їхнє розмноження та живлення. У чайок індивідуальною є лише невеличка територія навколо їхнього гнізда, а харчуються на інших територіях, тому їх територіальна поведінка буде проявлятися лише в догляді й захисті невеличкої ділянки землі. У кажанів, шпаків, скельних голубів, горлиць територіальною є поведінка, яку спостерігаємо в місцях ночівлі. Територію існування може захищати як одна тварина, так і пара або група тварин, тому можна виділяти індивідуальну та групову форми територіальної поведінки. Охорона території може здійснюватися за допомогою співу (у співочих птахів), реву (у мавп-ревунів), патрулювання кордонів (у левів), демонстрації погроз (у ваблячих крабів), ритуальних поєдинків (бої між оленями чи баранами) тощо.

Мічення території. Тварини можуть мітити ділянки, на яких вони проживають, ділянки для парування, ділянки, де вони харчуються, або території «широкого призначення». Територія тварин може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у тигрів чи куниць, а також позначками у вигляді подряпин чи вигризів на стовбурах дерев, слідів чи витоптаних доріжок.

Іл. 228. 1 - прояв територіальної поведінки рудих ревунів; 2 - восьминіг перед своїм облаштованим житлом

Облаштування території. Тварини в межах своїх територій переміщуються в певному порядку, за певним маршрутом, який з’єднує місця відпочинку, живлення, водопою тощо. Ці стежки можуть бути помітними, протоптаними упродовж багатьох днів, як це у слонів, бегемотів чи носорогів. У дрібних ссавців чи птахів такі маршрути для людини непомітні. Є тварини, які змінюють чи облагороджують свої території. Так, бобри вміють будувати греблю, восьминоги можуть збирати черепашки перед своїм «будинком», птахи-альтанники прикрашають альтанки синіми дрібничками.

Хомінг (інстинкт дому) - здатність тварини за певних умов повертатися на свою ділянку проживання, до гнізда, лігва тощо. Найяскравіше інстинкт дому проявляється у видів з далекими сезонними міграціями (вугор річковий, лососеві риби, морські черепахи, морські котики). Хомінг, як показали експерименти, властивий також осілим тваринам (наприклад, деяким земноводним та плазунам).

Отже, прояви територіальної поведінки різноманітні, але всі вони пов'язані з виділенням та утриманням території, яка б забезпечила проживання та вигодовування нащадків.

Які є способи орієнтування тварин?

Орієнтування тварин - здатність визначати положення тіла в просторі та напрямки своїх переміщень, використовуючи інформацію із зовнішнього середовища. Забезпечується ця здатність тварин органами чуття та проявами вродженої поведінки. У просторовому орієнтуванні тварин основне значення відіграє зір, слух і нюх. Інформація від органів чуття надходить у головний мозок і там опрацьовується. Як показали дослідження останніх років, у головному мозку тварин є система топографічних й координатних нейронів, що відображають у корі зовнішній простір у вигляді карти. За відкриття клітин, з яких будується система орієнтування в мозку, в 2014 році Д. О’Кіфу, М.-Б. Мозер та Е. Мозеру присудили Нобелівську премію з медицини й фізіології.

Особлива роль в орієнтуванні тварин належить пам’яті. Науковці вияснили, що бджоли запам’ятовують місцерозташування корму, тихоокеанські лососі пам’ятають хімічний склад води місць свого народження, молоді птахи фіксують у пам’яті наземні орієнтири, над якими пролітають під час міграцій. Закарбування в пам’яті особливостей місць свого народження, що відбувається на початку життя, є основою хомінгу багатьох амфібій і плазунів.

У тварин є дуже різноманітні способи орієнтування. Вони можуть визначати відстань, місце і час за розташуванням Сонця на небосхилі, за місяцем та зірками. Тварини володіють здатністю орієнтуватися за магнітним полем Землі. Так, у форелі в носовій ділянці голови науковці виявили спеціальні магніторецептори, що містять магнетит і дозволяють визначати спрямованість силових ліній магнітного поля. В акули-молота з нижнього боку голови розташовані електрорецептори, що фіксують електричні поля їхніх жертв, які зарилися у пісок. Деякі комахи, наприклад бджоли, можуть орієнтуватися, використовуючи поляризоване світло й ультрафіолетові промені. У багатьох тварин дуже добре розвинена здатність орієнтуватися по запаху. Гарним прикладом цього твердження можуть бути собаки, лисиці, вовки. Поширеним у тваринному світі є і орієнтування з допомогою звуків. Кажани, дельфіни, кашалоти використовують для цього ультразвуки, слони - інфразвуки.

Отже, орієнтування тварин - це їх життєвонеобхідна здатність.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Біологія + Будівельна інженерія

Бобер звичайний - найбільший з наших гризунів. Бобри добре плавають і пірнають: вони можуть перебувати під водою до 5 хвилин, розвиваючи при цьому швидкість до 10 км/год. Особливої уваги заслуговують будівельні здібності бобрів, завдяки яким ці тварини здатні змінювати середовище, щоб забезпечити себе і своїх дитинчат їжею та житлом. Їхнє будівельне мистецтво настільки досконале, що людям його важко зрозуміти. У чому ж полягає їх діяльність як інженерів-будівельників? Доведіть пристосувальне значення їхньої територіальної поведінки.

Біологія + Екологія життя

Ваблячий краб отримав своє ім’я за характерні ритмічні рухи. Самець ваблячого краба має велику, яскраво забарвлену клешню, якою любить розмахувати над головою, розташувавшись на порозі своєї нірки. Ще одна клешня непропорційно мала і бере участь у живленні краба. Цікаво, що серед цих крабів є правші та лівші. Яке ж значення для них мають їхні демонстраційні видоспецифічні рухи великою правою або лівою клешнею?

§ 54. СОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА ТВАРИН

Поміркуйте

Іл. 220. Терміти та їхній термітник

Термітники - диво інженерного мистецтва й архітектури, своєрідні мегаполіси, у яких проживають мільйони особин. Їх розміри можуть досягати до 13 м у висоту, 3 м у діаметрі, а вага - до 12 тонн. Будуються робочими особинами з глини та рослинних решток, що скріплюються в’язким секретом слинних залоз. Зовнішні стіни термітника водонепроникні, до 30 см у товщину, мають отвори для вентиляції. Внутрішній простір термітника пронизаний величезною кількістю шахт для водопостачання, водовідведення та вентиляції. Є в термітниках інкубатори для яєць, апартаменти для цариці, комори для їжі, теплиці для вирощування грибів, які є їжею для личинок. Як має бути організована поведінка термітів, щоб побудувати такі диво-споруди?

ЗМІСТ

Яке значення соціальної або суспільної поведінки тварин?

СОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА - це сукупність різноманітних поведінкових реакцій, пов’язаних з існуванням постійних чи тимчасових угруповань. Прояви такої поведінки здійснюються багатьма організмами одного виду й мають пристосувальне значення. У межах угруповань тварини разом мандрують, їдять, сплять, захищаються. Тварини, які тримаються разом, раніше помічають ворога і, тікаючи врозтіч, збивають з пантелику хижака. Таким чином, завдяки соціальній поведінці, у межах угруповань збільшується загальна життєздатність виду. При цьому важливе значення має система спілкування, яка здійснює швидкий обмін інформацією між особинами.

Іл. 221. Угруповання тварин: 1 - стійка група (прайд) левів на відпочинку; 2 - зграя гієнових собак перед полюванням

Особливої ефективності соціальна поведінка набуває в постійних угрупованнях за рахунок того, що кожна особина відіграє визначену роль. Наприклад, у бджолиній сім’ї є робочі особини, які або літають за їжею, або годують личинок, або забезпечують безпеку гнізда, або слідкують за чистотою вулика, або займаються вентиляцією житла, а є і цариця-матка, функцією якої є лише відкладання яєць. І все це підвищує загальну пристосованість виду. Соціальною є і поведінка особин у сім’ях інших комах (термітів, ос, мурах), у прайді левів, у зграї гієнових собак, у стаді слонів із матріархальним устроєм, у стаді бабуїнів, у зграях вовків і дельфінів тощо.

Отже, соціальна поведінка - це поведінка особин у їх взаємодії одна з одною для кращої пристосованості виду.

Як організовані угруповання тварин?

Угруповання (співтовариства, спільноти) тварин - це групи особин одного виду, які займають певну територію і поєднані та організовані проявами соціальної поведінки. Основними ознаками угруповань є: 1) постійний обмін інформацією; 2) постійність складу; 3) відносно постійні взаємовідносини й розпізнавання особин; 4) певний розподіл функцій між особинами; 5) обмеженість доступу для інших особин. Усі відомі угруповання тварин один із засновників етології Конрад Лоренц (1903-1989) поділив на два типи: анонімні та персоніфіковані. Ця класифікація побудована на оцінюванні міцності контактів між особинами та індивідуальному розпізнаванні тварин у групі.

Анонімні угруповання - це угруповання тварин, в яких відсутня складна структура взаємовідносин між окремими особинами. Прикладами таких угруповань є перелітні зграї птахів, скупчення птахів на місцях ночівлі, рій комах, які летять на світло, скупчення черепах на піщаних ділянках островів під час розмноження, скупчення копитних на водопої, зграйки пуголовків у прогрітих сонцем місцях водойми. Поєднання тварин у ці групи відбувається з допомогою загальної інстинктивної реакції на певний чинник середовища: світло, піщаний пляж, водойма, тепла вода тощо. Для всіх проявів поведінки, що поєднують тварин в анонімні угруповання, етологи можуть використовувати термін «групова поведінка».

Персоніфіковані угруповання - це угруповання тварин з упорядкованою структурою взаємовідносин між окремими особинами. Прикладами таких угруповань є зграя гієнових собак, прайд левів, бджолина сім’я та ін. Система взаємовідносин у таких угрупованнях базується на ієрархії, територіальності та ритуалізації поведінки.

Іл. 222. Демонстрація своїх прав альфа-самцем горили

Ієрархія тварин - це організація особин в угрупованні, за якої спостерігається суворий порядок підлеглості одних організмів іншим. Ієрархічну структуру мають різні угруповання птахів й ссавців. Верхні щаблі можуть займати найсильніший самець (у оленів, буйволів), найдосвідченіша самка (у слонів), самець з найкращим хвостом (у павичів) чи з найбільшим гребенем (у півнів) тощо. Вражаючі приклади суворої ієрархії були виявлені у приматів. У групах різних мавп зазвичай можна знайти відміченого сивиною ватажка, від якого свій ранг «відміряють» всі інші члени співтовариства. Територіальність - це явище просторової організації особин угруповання на певній території, що визначає його поділ на групи. Територіальність у різних видів проявляються по-різному. Одні використовують територію для спарювання, виведення потомства й добування їжі, інші - для спарювання і виведення потомства, треті - лише для спарювання. Територіальність регулює не лише розміщення організмів, але і їх чисельність. Ритуалізація поведінки - це процес перетворення окремих поведінкових дій у стійкі прояви поведінки з певною сигнальною функцією. Вона може виражатися демонстративними рухами, позами, мімікою, звуками тощо, призначеними для передачі інформації. Такі форми залицяння у тварин, як шлюбні танці, турнірні бої, демонстрації з розпусканням хвостів колись були руховими реакціями, які перетворилися в ритуальні прояви поведінки для того, щоб утихомирити агресію за появи на індивідуальній території когось іншого.

Отже, основними типами угруповань тварин є анонімні та персоніфіковані, які відрізняються організацією структури взаємовідносин.

Що таке комунація тварин?

Комунікація тварин - спілкування між особинами тварин одного або різних видів шляхом передачі інформації за допомогою різних сигналів. Передача інформації здійснюється спеціальними органами (голосовий апарат, пахучі залози) чи всім тілом (форма тіла, поза, забарвлення, поведінка), а сприйняття інформації відбувається з допомогою органів чуття (органи нюху, смаку, зору, слуху, дотику) та спеціальних рецепторів (електрорецептори, терморецептори тощо).

У тваринному світі найпоширенішими мовами для спілкування є мова звуків, мова запахів та мова рухів. Елементи «мови» тварин є ключовими стимулами, що вмикають або вимикають відповідні інстинктивні дії.

Важливе значення у спілкуванні тварин має звукова мова. Від народження кожна тварина володіє певною кількістю звуків. Вони передають інформацію про небезпеку, допомагають тваринам розпізнати одне одного. З допомогою звуків тварини сповіщають про знайдену поживу, відлякують ворогів, висловлюють прості почуття. Голос дозволяє їм спілкуватись у темряві або на відстані.

Широко поширена серед тварин і «мова» запахів. Тварини родин Котячі, Кунячі, Собачі «мітять» межі території, де вони мешкають. Запахи дають тварині інформацію про статеву зрілість особин, здобич, ворогів чи небезпечні місця - пастки і капкани. Багато комах обмінюються інформацією, виділяючи у повітря хімічні сполуки-феромони.

Важливу роль у спілкуванні тварин відіграє і мова рухів. Наприклад, погрозливі чи примирливі пози собак, танці бджіл, мімічні рухи приматів суттєво впливають на поведінку особин.

Є й інші системи спілкування з використанням світлових (світлячки, глибоководні кальмари), електричних (електричні сомики), ультразвукових (летючі миші), інфразвукових (у слонів) сигналів.

Отже, комунікація як спілкування й обмін інформацією є основою будь-яких проявів соціальної поведінки.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Біологія + Культура

Іл. 223. Зігрівання японських макак в гарячому джерелі

Під час вивчення життя японських макак у 1940 році дослідником Кінджі Іманіші було вперше вжито для опису соціальної поведінки тварин слово «культура». Таким чином, ці мавпи були визнані першими тваринами, що мають культуру. Дослідження Іманіші цінні тим, що було зафіксовано особливу поведінку тварин від моменту нового відкриття й до передачі наступним поколінням, зокрема миття батату перед уживанням у їжу. Цей прояв з часом був навіть удосконалений макаками - вони виявили, що миття картоплі у солоній воді поліпшує смак. Що таке культура? Які особливості соціальної поведінки цих тварин?

Біологія + Історія давніх віків

Піди до мурахи, лінивцю, - радив царь Соломон.

- Подивись на дії її і стань мудрим. Нема в неї ні начальника, ні приставника, ні володаря, але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою.

Іл. 224. Колонія мурах

Мурах знали ще за часів царя Соломона і вже тоді захоплювалися складною організацією мурашиних спільнот і мудрістю їхніх інстинктів. А чим прославився цар Соломон? Доведіть, що мурашині колонії є спільнотами.

Перейдіть за посиланням. https://m.youtube.com/watch?v=LVS8TPLiE2c

Дати письмово відповіді

1.Яке значення соціальної поведінки тварин? 2. Як організовані угруповання тварин? 3.Яке значення спілкування тварин?

§ 53. РЕПРОДУКТИВНА ПОВЕДІНКА ТВАРИН 

РЕПРОДУКТИВНА ПОВЕДІНКА - це поведінка, спрямована на відтворення собі подібних та існування виду в часі. Пристосованість тварин визначається не лише виживанням особин у тих чи інших умовах середовища, але й їх здатністю давати потомство. Завдяки розмноженню утворюються наступні покоління організмів, які будуть продовжувати існування виду. Основою такої поведінки у тварин є різні інстинкти: статеві, батьківські, материнські тощо. Тому прояви репродуктивної поведінки в багатьох тварин мають видоспецифічний характер, тобто здійснюється більш або менш однаковим способом всіма тваринами того самого виду. Наприклад, шлюбний танок японських журавлів не переплутаєш із танцями фламінго.

Переважна більшість різноманітних форм репродуктивної поведінки пов’язана із статевим розмноженням, оскільки цей тип розмноження тварин є переважаючим. Тому далі ми можемо користуватися терміном «статева поведінка», замінивши поняття «репродуктивна поведінка».

Іл. 216. Шлюбний танок: 1 - журавлів японських; 2 - фламінго

Таблиця 24. ОСНОВНІ ПРОЯВИ РЕПРОДУКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН

Форма поведінки	Значення
Сезонність	Поведінка, пов'язана з розмноженням у певну пору року, що спричинюється сприятливими кліматичними умовами середовища або достатньою кількістю їжі.
Залицяння	Форма поведінки спрямована на вибір самкою того самця, гени якого найкращі. Крім цього, залицяння змушує самку та самця погоджувати свої дії під час парування.
Парування	Форма поведінки спрямована на утворення пар організмів протилежної статі для народження та вирощування потомства.
Турбота про потомство	Поведінка тварин, що забезпечує вигодовування, догляд і захист потомства.

Отже, репродуктивна поведінка тварин має різні прояви, спрямована на розмноження організмів та забезпечення існування виду.

Що спричинює циклічні зміни репродуктивної поведінки тварин? Найголовнішою та найважливішою ознакою репродуктивної поведінки тварин є її циклічність, тобто повторюваність через певні проміжки часу. Це пов’язано з необхідністю підготовки організмів до розмноження, накопиченням сил та енергії для такого важливого й відповідального періоду як народження й вигодовування здорового потомства. Головна причина циклічності розмноження тварин зумовлена необхідністю пристосувати пов’язані з цим витрати енергії (для залицяння, парування, турботу про нащадків) до найбільш сприятливої пори року із гарними кліматичними умовами, достатньою кількістю їжі та води. Тварини враховують і такі фактори середовища життя, як відсутність хижаків і паразитів. Тому в умовах помірного клімату розмноження більшості тварин зазвичай відбувається навесні та влітку. Є серед тварин і такі, які розмножуються декілька разів на рік (коралові риби) або розмножуються лише один раз у житті (тихоокеанські лососі, комахи одноденки, ланцетники). Тварини, які дозрівають швидко, можуть розмножуватися кілька разів упродовж літа та зберігати статеву активність восени й узимку. У тропічному кліматі циклічність розмноження часто визначається зміною посушливого й дощового сезонів року, оскільки це відзначається на запасах їжі й вологи.

Іл. 217. Ланцетники - хордові безчерепні тварини, які розмножуються один раз у житті

Цикл розмноження в багатьох тварин складається із етапів, яким відповідають певні форми репродуктивної поведінки: залицяння, парування та турбота про нащадків. Початок циклу розмноження і його основні етапи прив’язані до дії чинників середовища, які в різних видів є різними. Але найчастіше циклічність розмноження залежить від довжини світлового дня. Це найбільш стабільна в часі й просторі величина, найбільш сталий чинник зовнішнього середовища, що впродовж мільйонів років невпинно впливає на живу природу. Інші фактори (температура, вологість, тиск тощо) можуть змінюватись упродовж доби чи року. Тривалість дня впливає на нерестові міграції риб, переміщення до водойм амфібій, весняні та осінні перельоти птахів, статеві цикли ссавців тощо.

Репродуктивна поведінка тварин визначається і гормонами, які впливають на активність тварин, діяльність статевих залоз, зміну забарвлення тощо. Гормони можуть визначати й початок самого розмноження. Наприклад, розмноження личинок тритонів чи саламандр залежить від гормонів щитоподібної залози.

Отже, циклічність репродуктивної поведінки тварин залежить від дій певних внутрішніх та зовнішніх чинників.

Що таке міграції тварин?

Для розмноження тварини досить часто відшукують сприятливі місця, здійснюючи при цьому переміщення на певні відстані від місць постійного проживання. Такі переміщення називаються міграціями. Серед комах найдовші міграції, протяжність яких може досягати 4 тис. км, здійснюють метелики монархи.

Іл. 218. Метелик монарх

Яскравими прикладами міграцій, пов’язаних з репродуктивною поведінкою, є міграції річкового вугра, який для розмноження пливе із річок у Саргасове море чи тихоокеанських лососів, які для розмноження пливуть з морів у прісні річки. Міграційні переміщення мають яскравий пристосувальний характер і виникли в процесі еволюції у дуже різних видів тварин не лише для розмноження, але й для переживання несприятливих умов чи кращого живлення. Міграції тварин можуть бути регулярними (нерестові міграції горбуші) й нерегулярними (міграції сарани, що здійснюються кожні 3-5 років), сезонними (міграції перелітних птахів) та добовими (міграції кажанів з печери до місць годівлі й назад), активними (міграції метелика монарха, тривалість яких набагато довша за їхнє життя) й пасивними (переміщення з допомогою течій у морських змій чи моржів на крижинах), вертикальними (міграції наутілусів у товщі океану) й горизонтальними (міграції антилоп гну на нові пасовища), близькими (переміщення жаб у водойми для розмноження) й далекими (міграції горбатих китів у теплі води для парування й розмноження). Полярний крячок здійснює найдовші міграції з усіх птахів. Один із цих птахів, окільцьований ще пташеням на островах біля східного узбережжя Великої Британії, здійснив мандрівку довжиною більш ніж у 22 тис. км. На сотні і навіть тисячі кілометрів мігрують деякі копитні (північний олень, зебри), китоподібні (синій кит, кашалоти). Ці переміщення здійснюються щороку за певними міграційними шляхами. Вивчення міграцій тварин здійснюється методами кільцювання, мічення, радіотелеметрії тощо.

Отже, міграції тварин - періодичні переміщення тварин, пов'язані зі зміною умов існування або з циклом їхнього розвитку.

Перейдіть за посиланням

https://m.youtube.com/watch?v=ZhjfvBFoPyI

Дати письмово відповіді

1.Яке значення репродуктивної поведінки тварин? 2. Що спричинює циклічні зміни статевої поведінки тварин? 3. Яку роль відіграють міграції у житті тварин?

Завдання опрацювати до 15.05.2020

§ 52. ІНДИВІДУАЛЬНА ПОВЕДІНКА ТВАРИН

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОВЕДІНКА - це поведінка окремих особин, спрямована на їх виживання та пристосованість до умов середовища. Таку поведінку формують усі ті дії, за допомогою яких тварина отримує їжу, воду, повітря, тепло, інформацію, підтримує чистоту свого тіла, взаємодіє із довкіллям, а також організовує свою рухову активність. У зв’язку з цим виділяють форми індивідуальної поведінки, які мають вирішальне значення для існування тварини.

Таблиця 23. ОСНОВНІ ФОРМИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН

Форма поведінки	Значення
Рухова поведінка	Забезпечує переміщення тварин у просторі за допомогою війок, джгутиків, хвилеподібних рухів тіла, складок покривів, кінцівок тощо.
Харчова поведінка	Спрямована на забезпечення організму їжею та водою з використанням органів живлення й травлення: щупальців, глотки, щелеп, дзьоба, язика, хобота тощо.
Терморегуляція	Дії, що спрямовані на утворення, збереження або віддачу тепла у тварин, залежно від умов середовища. Прикладами такої поведінки можуть бути міграції, сплячка, заціпеніння, зігрівання на сонці тощо.
Пошуки або будівництво сховищ	Дії тварин, спрямовані на відшукування або побудову місць для захисту від несприятливих температур, опадів, хижаків. Такими сховищами є нори, гнізда, дупла, хатки тощо.
Захисна поведінка	Втеча, напад, спротив, переховування, прикидання, завмирання, попередження.
Гігієнічна поведінка	Дії, спрямовані на підтримку чистоти тіла, позбавлення від шкірних паразитів. Це грязеві чи пилові ванни, водяний душ чи купання, вичісування, вилизування тощо.
Дослідницька поведінка	Дії, спрямовані на ознайомлення з предметами навколишнього середовища, полегшують виживання й розмноження.
Ігрова поведінка	Дії тварин, що забезпечують формування навичок полювання, спілкування, збагачення інформацією тощо.
Використання знарядь праці	Дії з предметами середовища для здобування їжі та захисту. Найчастіше тваринами використовуються камені, гілки, колючки.
Біологічні ритми	Поведінка у вигляді періодичних дій у відповідності до періодичних змін у середовищі. Найвідомішими є добові та сезонні ритми.

Отже, форми індивідуальної поведінки надзвичайно різноманітні, але жодна з них не існує відокремлено від інших; усі вони взаємодіють одна з одною, забезпечуючи виживання особин у певному середовищі.

Які види поведінкових реакцій є основою індивідуальної поведінки тварин?

Поведінкова реакція - це відповідь організму на вплив чинника зовнішнього середовища, яка проявляється у вигляді певної дії. Ці реакції можуть бути простими й складними, вродженими й набутими. Основними типами поведінкових реакцій є таксиси, кінези, безумовні рефлекси та умовні рефлекси.

Таксиси — це вроджені спрямовані рухові реакції організму у відповідь на дію чинника. Такі рухи можуть бути позитивними (у напрямку дії чинника) або негативними (проти напрямку дії чинника). Наприклад, для дощових черв’яків характерний негативний фототаксис, а для планарії, яка рухається в напрямку їжі, - позитивний хемотаксис.

Кінези - це вроджені неспрямовані рухові реакції організму у відповідь на дію чинника. Такі рухи визначаються силою дії чинника, а не його спрямованістю. Наприклад, щупальця гідри в пошуках їжі рухаються повільно, але при появі здобичі їх рух пришвидшується.

Безумовні рефлекси — це вроджені реакції-відповіді організмів на впливи життєво важливих стимулів за участю нервової системи. Уперше рефлекси як поведінкові реакції спостерігаються в кишковопорожнинних. Наприклад, реакцією гідри на дотик буде стискування тіла в грудочку. Прості безумовні рефлекси, поєднуючись один з одним, утворюють у багатьох тварин інстинкти.

Умовні рефлекси — це набуті реакції-відповіді організмів на впливи стимулів за участю нервової системи. Умовні рефлекси утворюються на базі безумовних і разом із ними беруть участь у формуванні набутої поведінки. Ці рефлекси є основою для різних форм научіння. Наприклад, звикання в гідри на багаторазове подразнення щупалець неїстівними об’єктами.

Отже, поведінка тварини є сукупністю різних поведінкових реакцій, у здійсненні яких відіграють свою роль спадковість та умови середовища.

Від чого залежить видова схильність тварин до деяких форм поведінки?

На розвиток більшості індивідуальних форм поведінки особини упродовж життя впливають спадковість та чинники середовища існування. Але серед усієї різноманітності існують такі форми індивідуальної поведінки, які проявляються в повному обсязі зразу й не піддаються змінам в онтогенезі особини. Жодні форми научіння та впливи мотиваційних стимулів таку поведінку змінити не можуть. Так, наші домашні півні та дикі кільчасті горлиці співають навіть тоді, коли їх вирощують у повній ізоляції від батьків. Цих птахів не навчають співати, їхній спів визначається спадковістю. Не навчаються в батьків і пташенята зозулі, яких вигодовують інші птахи. Вони виростають і «кукають» свою пісню так, як вона записана в їхній спадковій програмі, хоча їх могли вигодовувати й співати свої мелодії такі чудові співаки, як солов’ї. Чинники середовища в цих проявах поведінки виступають як ключові стимули.

Етологи в таких випадках говорять про видову схильність тварин до певних форм поведінки. Приклади такої схильності науковці помітили й в організмів багатьох інших видів. Так, у гризунів спостерігаємо таку форму поведінки як умивання мордочки; тільки єноту-полоскуну властиве полоскання їжі перед споживанням. У деяких випадках такі поведінкові акти є єдиним критерієм для того, щоб розрізнити особин різних видів між собою. Наприклад, у світлячків світлові сигнали є видоспецифічними. Кожен вид має свою світлову серію, яку самці використовують для спілкування, самки для приваблювання самців. У попередніх темах ми наводили приклади видової специфічності поведінки в голубів, які п’ють воду, та у кішок, які здійснюють характерні укуси в шию жертви.

Іл. 212. Усього відомо майже 2000 видів світлячків, і кожен з них має свої специфічні сигнали

Отже, видова схильність тварин до деяких форм поведінки є видоспецифічною інстинктивною поведінкою, що визначається спадковістю.

Перейдіть за посиланням  https://youtu.be/t67ppt81LkM

Домашнє завдання:опрацювати параграф

§ 51. ЕЛЕМЕНТАРНА РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ТВАРИН

Дослідження науковців доводять, що тварини набагато розумніші, ніж ми звикли думати. В одному із дослідів (К. Бьорд, Н. Емері, 2009) брали участь граки. У вузький прозорий циліндр налили трохи води, на поверхні якої плавала пожива. Грак оглянув циліндр і зрозумів, що до ласощів він не дотягнеться, навіть не намагався це зробити. Тоді експериментатор виклав поруч із циліндром купку кругленьких камінців. Грак одразу ж почав опускати їх в циліндр по одному, аж поки вода не піднялася до потрібного рівня. Чому ця поведінкова реакція грака є проявом елементарної розумової діяльності?

ЗМІСТ

Які особливості елементарної розумової діяльності тварин?

Третьою складовою поведінки багатьох тварин, окрім вроджених та набутих проявів, є прояви розумової діяльності. Найхарактернішою особливістю проявів такої діяльності є здатність встановлювати зв’язки між предметами і використовувати їх у нових ситуаціях. У тому, що істота відразу, без спеціального навчання, може виконати корисний для організму поведінковий акт, і полягає унікальна особливість розумової діяльності як пристосувального механізму в мінливих умовах навколишнього середовища. Розумова діяльність притаманна тваринам з добре розвиненою нервовою системою: серед безхребетних це головоногі молюски, а серед хребетних - рептилії, птахи й ссавці.

А тепер повернемося до грака й циліндра. Цей розумний птах швидко встановив зв’язок між водою в циліндрах і камінчиками. У такій ситуації він, мабуть, не був, але вже спостерігав за падінням камінців у воду. Грак використав встановлені зв’язки між камінцями й водою в новій ситуації та отримав результат. Такий результат можливий у тварин лише тоді, коли є біологічна потреба (грак був голодний).

Іл. 208. Грак - птах родини Воронові

Отже, ЕЛЕМЕНТАРНА РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ - здатність тварини встановлювати зв'язки між предметами та явищами зовнішнього світу й використовувати їх у новій для неї ситуації для побудови пристосувального поведінкового акту.

Які ознаки елементарної розумової діяльності тварин?

Розглянемо приклад, описаний під час спостережень за поведінкою мисливських собак.

Під час полювання в полі пойнтер виявив молодого тетерука та почав його переслідувати. Птах швидко зник у густих кущах. Собака ж оббіг кущі й зупинився точно навпроти того місця, звідки мав вискочити тетерук. Собака вловив напрямок руху птаха. Чи був цей прояв поведінки результатом розумової діяльності?

Ознакою елементарної розумової діяльності багатьох тварин є здатність правильно передбачати хід якої-небудь події завдяки встановленню найпростіших зв’язків між явищами зовнішнього середовища. Науковці називають таку здатність екстраполяцією тварин. Завдяки їй, тварини можуть визначати напрямок руху інших тварин і використовувати це у своїй поведінці.

Ще однією ознакою елементарної розумової діяльності тварин може бути використання готових або виготовлених ними знарядь. Знаряддя праці - усі об’єкти середовища існування, за допомогою яких тварина діє на предмет своєї уваги й перетворює його. На Галапагоських островах живуть невеликі птахи - дятлові в’юрки. Живляться вони комахами, яких витягують зі шпаринок у стовбурі дерева за допомогою маленьких гілочок або кактусових голок. Прилетівши до дерева зі своїм «інструментом» і побачивши, що він короткий або занадто гнеться, в’юрок замінює його іншим. Цікавими є досліди з гасіння вогню, які проводили із шимпанзе. Завдання полягало в тому, щоб дістати з ящика апельсини через отвір, перед яким горіла спиртівка. Шимпанзе розв’язували це завдання різними способами: підтягували бак з водою й перевертали його, набирали води в рот і бризкали на полум’я, набирали воду кухлем і виливали на вогонь, користувалися пляшкою з водою, брали ганчірку для миття підлоги й накривали спиртівку.

Ознакою, що свідчить про елементарну розумову діяльність, є здатність тварин до спілкування за допомогою змістовних сигналів, якими кодуються чи позначаються предмети середовища. Так, шимпанзе, орангутани й горили в неволі можуть вивчити мову жестів, за допомогою якої вони на певному рівні можуть спілкуватися з людьми. Деякі з цих людиноподібних мавп засвоїли великий репертуар «слів»: один шимпанзе застосовував 130, а горила - 600. Багато назв та описів мавпи не просто перейняли від своїх вихователів, а придумали самі. Вони могли складати навіть короткі пропозиції й «розмовляти» з людьми. Дуже обдарованими тваринами в плані спілкування є дельфіни. Американські вчені, які вивчали комунікації дельфінів, зробили висновок, що в кожного дельфіна є ім’я, на яке він відгукується, коли до нього звертаються родичі. А фахівці, які проводили експерименти в американському штаті Флорида, встановили, що ім’я дельфінам дається ще при народженні та являє собою характерний свист, середня тривалість якого - 0,9 секунди.

Отже, про розумову діяльність тварин свідчать такі ознаки: екстраполяція, використання знарядь праці та складні системи спілкування.

У яких тварин спостерігається найвищий рівень розумової діяльності?

Дослідження розумової діяльності тварин проводять не етологи, а фізіологи й зоопсихологи. Ось один із дослідів. Біля повної годівниці стоїть тварина. Через декілька хвилин годівниця починає повільно рухатися вліво по рейці. Тварина йде за нею, продовжуючи їсти. І тут відбувається несподіване - корм зникає з поля зору тварини: годівниця в’їжджає в закритий з усіх боків коридорчик. Тепер усе залежить від розумових здібностей піддослідної тварини. Щоб знову отримати доступ до їжі, вона повинна зрозуміти, у якому напрямку рухається корм. Якщо тварина визначить це правильно й піде далі вліво, то, коли годівниця виїде з коридорчика, опиниться біля неї.

Іл. 209. «Розумні» тварини: 1 - шимпанзе; 2 - дельфіни; 3 - орангутан; 4 - слон; 5 - крук; 6 - восьминіг

Порівнявши результати досліджень дій різних тварин, науковці з’ясували, що серед них були такі, які розв’язували цю задачу на оцінки «чудово», «добре» або «посередньо». Найкраще вирішували завдання мавпи, дельфіни й ведмеді бурі. Друге місце зайняли вовки, лисиці червоні, собаки та воронові птахи (круки, ворони, сороки, сойки). Дуже кмітливими виявилися черепахи та ящірки зелені, щоправда, ці рептилії вирішували завдання гірше за круків, ворон і сорок.

Науковці здійснили й багато інших дослідів із різними тваринами та виявили, що найвищий рівень елементарної розумової діяльності спостерігається серед приматів, морських ссавців, хижих ссавців, пацюків, воронових птахів, папуг, восьминогів. Саме ці тварини володіють розвиненими органами чуттів і здатні дуже добре сприймати інформацію із зовнішнього середовища та використовувати її.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Біологія + Література

Ернест Сетон-Томпсон (1860-1946) відомий усьому світові як чудовий письменник-натураліст i художник-анімаліст. Ось уривок із його оповідання «Срібна плямка». Срібна Плямка - стара мудра ворона. Її кмітливість мене часто дивувала. Одного разу я побачив, як вона летить уздовж яру, а в дзьобі тримає шматок хліба. У цей час робітники полонили струмок у цегляну трубу. Частина струмка, майже двісті ярдів, була вже зовсім закрита. Срібна Плямка, пролітаючи над відкритою частиною струмка, раптом упустила хліб із дзьоба. Шматок понесло течією, і він швидко зник у тунелі. Срібна Плямка полетіла вниз. Спочатку вона даремно вдивлялася в темну печеру, а потім її осяяла щаслива думка. Пташка полетіла за течією до нижнього кінця труби, де й дочекалася свого шматка хліба, який винесла вода». Поясніть, чи є цей прояв поведінки результатом елементарної розумової діяльності, чи ні?

1.Наведіть приклади тварин, які використовують знаряддя праці. 

2.Наведіть приклади тварин, які використовують складні системи спілкування. 

3. Наведіть приклади «найрозумніших» тварин.

Перейдіть за посиланням https://m.youtube.com/watch?v=P4pEin3uJiQ

Домашнє завдання:опрацювати параграф і дати на вибір 2 відповіді до запитань до  самоконтролю(питання 3,4,5,6)

----------------------------------------------------------------------------------

                                           §50.НАУЧІННЯ ТВАРИН.

Термін “научіння” запровадив в етології Е.-Л. Торндайк. Щоб зрозуміти сутність научіння, розглянемо опис одного простого досліду з молюском Аплізія (морський заєць). Його провів лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини Е. Кандель, щоб довести наявність научіння в безхребетних тварин.

На тілі молюска є трубка-сифон, через яку надходить вода і спрямовується на зябра. Якщо доторкнутися до цієї трубки, в аплізії спостерігається захисна вроджена реакція: втягування і сифона, і зябер, розташованих усередині тіла в мантійній порожнині. Але якщо здійснювати впливи струменем води чи дотиком скляної палички до сифона багато разів підряд з однаковою силою, то аплізія буде втягувати зябра й сифон усе слабше, а потім зовсім перестане реагувати на ці дотики. У різних особин кількість дотиків і сила втягування були різними, але сама реакція спостерігалася в усіх піддослідних тварин.

Що ж відбулося? Спостерігаємо научіння у його найпростішій формі – у формі звикання. Якщо порівняти цю захисну реакцію аплізії з тією, що спостерігалася до механічного впливу, то ми зрозуміємо, що відбулася видозміна поведінки молюска. Научіння буде забезпечувати прояви поведінки з такими особливостями: набутий характер, індивідуальність, стійкість, спрямованість на умови, що швидко змінюються.

Отже, НАУЧІННЯ – відносно стійка зміна поведінки, що виникає впродовж життя особини й забезпечує пристосованість до мінливих умов середовища.

Які особливості різних видів научіння у тварин?

Научіння тварин може мати різні види: звикання, наслідування (соціальне научіння), закарбування, научіння шляхом спроб та помилок, осяяння, вироблення умовних рефлексів та ін.

Звикання – вид научіння тварин, коли відбувається послаблення природженої захисної поведінкової реакції при багаторазовому повторенні стимулу. Завдяки такому научінню тварини не витрачають енергію на ті подразники, які є нейтральними і не становлять загрози для їхнього життя. Тепер ви розумієте, чому шпаки перестають боятися нерухомого опудала, яке господарі вивісили на черешні, щоб зберегти врожай.

Наслідування – вид научіння тварин, коли молода особина копіює поведінку дорослих. Таке научіння особливо поширене серед співочих птахів та ссавців. Відомим є такий приклад. Японських макак підгодовували бульбами солодкої картоплі. Одного разу 16-місячня самка замість того, щоб витерти бульбу від піску лапами, як це робили інші, випадково помила її у воді. Згодом вона це вже робила постійно, а через 9 років так робили вже 70% мавп із її групи.

Закарбування (імпринтинг) – вид научіння тварин, коли після народження особини в її пам’яті фіксуються окремі ознаки вперше побачених рухомих об’єктів.

Цей вид научіння здійснюється швидко, запам’ятоване зберігається тривалий час і не змінюється впродовж життя. Так, новонароджені гусенята першою бачать дорослу гуску, яка є їхньою матір’ю. Але нею може стати й будь-який рухомий об’єкт (людина, собака, кішка), який гусенята побачать у перші години після вилуплення з яйця.

Научіння шляхом спроб та помилок – вид научіння тварин, коли особина випадково виходить на реакцію, яка відповідає стимулу. Цей зв’язок стимулу з реакцією викликає задоволення та зміцнюється. Так, золотим рибкам після того, як вони проплили лабіринт, давали їжу. Рибки це засвоїли і з кожним разом пропливали цю відстань швидше.

Осяяння (інсайт ) – вид научіння тварин, суть якого полягає в раптовому розумінні знаходження розв’язку якоїсь ситуації. Термін увів В. Келлер, дослідивши розумову діяльність шимпанзе. Коли високо підвішували банани й клали поряд кілька ящиків, мавпа після певного періоду “роздумів” ставила ящик на ящик, і вилізши на них, діставала банани. Проявів поведінки тварин, що є результатом такого научіння, сьогодні відомо вже багато. Так, ворони кидають з висоти горіхи під колеса автомобілів, співочий дрізд каменем розбиває черепашки молюсків тощо.

Вироблення умовного рефлексу (класичне обумовлення) – вид научіння тварин, під час якого виробляється поведінкова реакція не лише на безумовний життєво важливий подразник, але й на поєднаний з ним умовний подразник. Так, у собак виробляються певні реакції на звукові сигнали, підкріплені їжею.

Як здійснюється научіння у тварин?

Існування й виникнення поведінкових реакцій залежить від пам’яті, що здійснює запам’ятовування, зберігання та відтворення досвіду. Розрізняють минулий досвід, накопичений попередніми поколіннями й отриманий у спадок від батьків, та індивідуальний досвід, набутий упродовж життя завдяки научінню. Тому в тварин виділяють два різновиди пам’яті – генетичну та механічну. Якщо остання виявляється у формі здібностей до научіння та придбання життєвого досвіду, то генетична пам’ять проявляється через генетичну спадкову інформацію, що передається з покоління в покоління. Пам’ять є в усіх живих істот, але найбільш високого рівня вона досягає в ссавців.

Научіння тварин здійснюється переважно на вроджених інстинктивних реакціях й полягає в їх зміні для більшої відповідності умовам існування. Таким чином, у кожному випадку научіння формується поведінковий акт, що містить вроджені й набуті поведінкові реакції. Так, птахи-альтаночники свій минулий досвід із будівництва альтанки доповнюють набутим досвідом з використання синіх пластикових речей людини для”декору” споруд із метою приваблювання уваги самок.

Здатність до научіння властива всім тваринам, але в різних видів і в різних умовах здійснюється по-різному. Так, у гідри набуті реакції будуть набагато простішими, аніж у ссавців.

Отже, научіння тварин пов’язане з процесами пам’яті та природженими поведінковими реакціями.

Домашнє завдання
Прочитати параграф в підручнику
Дати письмово відповідь

Пташенята, ще в яйці розпізнають голоси батьків. Інші необхідні для життя навички вони набувають після появи на світ. Які види научіння використовують пташенята, щоб навчитися літати, плавати, співати та здобувати їжу?

                               §49. ІНСТИНКТИ ТВАРИН

Найбільш детально описав інстинкти французький ентомолог Жан Анрі Фабр, спостерігаючи за риючими осами з роду Сфекс.

Скористаємося описом одного з інстинктів оси, щоб визначити їх особливості.

Спочатку оси риють нірку, що має невеличку камеру для майбутньої здобичі. Потім летять і відшукують характерну для кожного види здобич, це можуть бути цвіркуни, коники, павуки (видова специфічність).

Після нетривалої боротьби жертва знесилюється: сфекс перевертає її на спину, притримує лапками й коле своїм жалом в три нервових вузли черевного нервового ланцюжка. У результаті здобич залишається живою, але не може рухатися. Після цього сфекс приносить її до нірки, поклавши біля входу, залазить в нірку й перевіряє, чи немає непроханих гостей. Потім затягує в нірку паралізоване тіло, відкладає на ньому яйце, з якого згодом вилупиться личинка. І нарешті закриває вхід у нірку камінцем. Послідовність цих дій у сфексів однакова: спочатку нірка, потім здобич, далі здобич у нірці, яйця на здобичі і закрита нірка (складність). Доцільність цього інстинкту турботи про потомство вражаюча: слабка личинка забезпечується свіжою їжею, яка не псується протягом усього її життя, а нерухома жертва не може скинути з себе личинку хижака, яка живиться й тілом” (спрямованість).

Отже, ІНСТИНКТ – це сукупність вроджених складних специфічних для виду поведінкових реакцій, що виникає як відповідь на певну біологічну потребу і має важливе значення для виживання окремих особин та виду в цілому.

Як здійснюється інстинкт?

Інстинктивна поведінка не відбувається сама по собі. Насамперед має виникнути відповідна біологічна потреба (мотивація). Провідними біологічними потребами тварин є ті, що необхідні для життя. Це потреба в їжі, у воді, безпеці, температурна та статева потреби тощо, вони й будуть мотиваційними сигналами. Коли виникає потреба в їжі, в організмі з’являється відчуття голоду, тварина починає активно досліджувати навколишнє середовище. Вона відшукує зовнішні сигнали, які допоможуть задовольнити виниклу потребу. Це так звана пошукова стадія поведінкового акту з пошуку їжі. Саме на цій стадії в багатьох тварин до їхніх вроджених поведінкових реакцій під’єднаються набуті реакції, що поліпшують проміжний результат. Риючі оси відшукують зроблені нірки щоразу за іншими орієнтирами. Будуючи гнізда, птахи можуть використовувати матеріали, створені людиною, яких раніше в природі взагалі не було. Співочі птахи можуть доповнювати свої пісні новими звуками.

Пошукова стадія інстинкту триває до того часу, поки не буде знайдений ключовий подразник – зовнішній сигнал, який запускає нові інстинктивні поведінкові реакції. Таким пусковим подразником для хижака може бути вигляд, запах, звуки жертви. Цей сигнал викликає в хижака певну послідовність поведінкових дій: підкрадання, напад, схоплювання жертви. Саме на цій стадії під впливом певного ключового подразника у тварин виникають особливості, властиві лише певній спорідненій групі. Так, усі котячі завдають жертві особливого укусу в ділянці шиї, усі голуби п’ють воду, не піднімаючи голови.

Інстинктивні дії, що відповідають завершальній фазі, пов’язані із споживанням їжі. Стимулом, що вимикає цей харчовий інстинкт хижака, є відчуття насичення, що формується при наповненому шлунку.

Інстинктивна діяльність є сукупністю багатьох поведінкових реакцій, які завжди відбувається у визначеному порядку. Не може самка сфекса спочатку відкласти яйце, а вже потім робити нірку. Такі стабільні комплекси дій характерні для всіх форм поведінки тварин, і тільки тривалі зміни умов існування можуть викликати в ній зрушення або спричинити формування нового інстинкту.

Отже, інстинкт є системою багатьох послідовних поведінкових реакцій, що виникають під впливом відповідних стимулів.

Яке біологічне знамення інстинктів?

Інстинкти тварин дуже різноманітні, і є основою поведінки практично всіх тварин. Залежно від потреб та стратегій поведінки усі тваринні інстинкти можна поєднати в три групи: індивідуальні, репродуктивні та соціальні.

Індивідуальні інстинкти спрямовані на виживання особин, і їх здійснення не вимагає участі інших особин. Такими інстинктами є харчові, питні, захисні, регуляції сну й бадьорості, терморегуляції, дослідницькі, ігрові, інстинкти будівництва житла тощо.

Репродуктивні інстинкти спрямовані на розмноження й у більшості випадків пов’язані з особинами чоловічої та жіночої статі. До них відносять статеві, батьківські, материнські, гніздові інстинкти птахів, територіальні інстинкти тощо.

Соціальні інстинкти спрямовані на виживання групи та досягнення пристосувального результату сумісними зусиллями багатьох особин. Такими інстинктами є інстинкти їєрархії в групі, інстинкти міграцій та перельотів, інстинкти орієнтування в групі тощо.

Завдяки інстинктам тварини настільки добре й тонко пристосовуються до різних зовнішніх впливів, що в людини складається враження, що ці поведінкові прояви є розумними. Однак це не відповідає дійсності. Ці вроджені поведінкові акти здійснюються за спадковою програмою, автоматично, без усвідомлення кінцевого результату. Так, інстинкт вигодовування пташенят у багатьох птахів спрацьовує навіть у тих випадках, коли вони вигодовують зозуленят, які не схожі на їхніх дітей і не продовжать їхній рід.

Отже, інстинкти забезпечують пристосованість тварин до типових для виду умов середовища. 
                            Домашнє завдання.

Навчаємось пізнавати(виконати письмово)

Співставте прояви поведінки тварин із відповідними ілюстраціями, визначте їх біологічне значення та заповніть таблицю “Біологічне значення інстинктів”: турнір глушеців, турбота робочих бджіл про матку, бій орланів, напад бегемота на антилопу гну, обійми дитинчат шимпанзе, сон леопарда.

Зразок таблиці.             

БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ІНСТИНКТІВ

Прояв	Група інстинктів	Біологічне значення інстинкту
1. Турнір між глушецями	Репродуктивні	До розмножений допускаються сильніші самці
2…

Завдання опрацювати до 22.04.2020

§ 48. Поведінка тварин та її причини Вроджені здібності  тварин звичайно розуміються в змісті «отриманий від природи», «переданий у спадщину». Вроджені здібності визначають поведінку тварин.

Наука про поведінку тварин у природному середовищі існування називається етологією (від грец. «етос» — звичай, характер і «логос» — слово, наука).

Розвиток сучасної етології пов’язують з ім’ям видатного австрійського вченого К. Лоренца, який разом з Н.Тінбергеном та Карлом фон Фришем отримав у 1973 році Нобелівську премію за визначні відкриття в галузі етології.

Так, поведінка тварин різноманітна та складна, оскільки вони пересувються, а отже, змінюють умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуття й нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: будівля гнізд, плетіння павутини, полювання, вигодовування пташенят, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.

Усі форми поведінки тварин можна об’єднати у дві групи — вроджені та набуті.

1. Найпростішими видами вродженої форми поведінки є спрямовані рухові реакції (таксиси) та природжені реакції-відповіді на дію життєво важливих чинників (безумовні рефлекси).
   
   

Харчова поведінка й міграції належать до вродженої форми поведінки

2. Найпростішими видами набутої форми поведінки є звикання, научання шляхом спроб та помилок та набуті реакції-відповіді на дію певного чинника, який не був спочатку для них важливим (умовні рефлекси).
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   

Прикладом набутої поведінки може слугувати навчання — процес набуття організмом власного досвіду. Так, дорослі птахи навчають пташенят знаходити їжу та уникати небезпеки.

Під час ознайомлення з життям бджіл, мурах та інших тварин ми переконуємося в тому, що їхні дії доцільні. Це стосується сигналізації у бджіл, розведення попелиць мурашками тощо. Наприклад, якщо бджола знайшла квітучі рослини, багаті на нектар, вона, повернувшись до вулика, починає описувати на стільнику фігури, що нагадують цифру 8;черевце її при цьому коливається. Мова танців бджоли медоносної, відкритої в двадцяті роки минулого століття відомим зоологом Карлом фон Фришем, відомо майже кожній людині.

За фігурами такого своєрідного «танцю» інші бджоли визначають, на яку відстань і в якому напрямку потрібно летіти за нектаром. Коли бджоли прилетять до «вказаного» місця медозбору, вони сідають лише на ті квітки, запах яких був зафіксований на тілі бджоли-розвідниці.

Усі ці дії комах настільки доцільні, що можна подумати про їхню свідому діяльність. Насправді ж це пов’язано з безумовними рефлексами та інстинктами.

За рівнем складності безумовні рефлекси поділяються на:

• прості безумовні рефлекси;
• рефлекторні акти;
• реакції поведінки;
• інстинкти.

Безумовні рефлекси є основою для утворення умовних рефлексів.

В залежності від виду реакції безумовні рефлекси поділяють на

•  дихальні;
•  харчові;
•  хапальні;
• захисні;
• орієнтувальні;
• статеві.

ПОВЕДІНКОВИЙ АКТ - це сукупність послідовних природжених і набутих дій, що спрямовані на досягнення певного результату шляхом безпосереднього контакту з об'єктами середовища. У тварин є багато поведінкових актів, які наче окремі пазли формують мозаїку складної поведінки. Загальну структуру поведінкових актів відображає проста схема з трьох основних стадій: пошукова поведінка, ключові стимули, завершальний акт.

Першою стадією поведінкового акту є пошукова поведінка, що здійснюється під впливом мотиваційних стимулів. Так, на початку сезону розмноження самці птахів вибирають місця для гнізд, голодний собака шукає їжу.

Пошуки тварин базуються на природжених реакціях, але в процесі життя особини пошукова поведінка доповнюється набутими реакціями.

Другою стадією є дії, що проявляються як відповідь на певні подразники. Їх називають ключовими стимулами, тому що саме вони «вмикають» саме цю дію. Ключові стимули різноманітні та сприймаються за допомогою органів чуття. Це може бути спів, мітка на дзьобі, запах їжі, дупло дерева тощо. Так, для птаха, який вибирає місце для гнізда, дупло в дереві буде ключовим сигналом, що вмикає наступні дії, пов’язані з будівництвом гнізда. Для голодного собаки запах закопаної у землі кістки буде сигналом для її відкопування.

Третьою стадією є завершальний акт, що здійснюється як фіксований комплекс дій (ФКД). Це складний комплекс природжених дій, що є подібними в усіх представників виду та проявляється без спеціального навчання. Саме такі реакції завершальної стадії поведінкових актів і є інстинктом у чистому вигляді. Якщо ці дії проявились у тварини, то вона буде їх виконувати навіть тоді, коли змінюються умови й доцільність цих дій втратиться.

Отже, поведінковий акт здійснюється в три стадії і складається з природжених та набутих дій, спрямованих на результат.

Стимули (сигнальні подразники) - це різноманітні за природою сигнали, що використовуються тваринами для впливів на поведінку. Залежно від їхнього значення та впливу на певній стадії поведінкових актів стимули поділяють на мотиваційні, пускові та завершальні.

Мотиваційні стимули - це внутрішні чи зовнішні подразники, які сприяють виникненню певної потреби й готують організм до відповідної активності. Так, у пташенят сріблястої чайки чи голодного собаки мотиваційним стимулом є відчуття голоду.

Пускові (ключові) стимули - це сигнали, які вникають інстинктивні реакції тварин. Носіями цих сигналів є самі тварини, а їхня здатність видавати такі сигнали є природженою. Ключовими подразниками можуть бути звуки (квакання в жаб, спів у співочих птахів), запахи (леткі сполуки для комах, собак), дотик, колір і зображення (малюнки на крилах метеликів, колір і форма квітів для нектарниць), рухи (прояви погрозливої поведінки в змій) тощо. Розглянемо роль ключових подразників на класичному прикладі етології. Пташенята мартина сріблястого після вилуплення з яєць хочуть їсти. Вони годинами дивляться на світ і шукають червону пляму, яка для них є ключовим стимулом. У дорослого мартина дзьоб жовтий, але знизу піддзьобка є яскрава червона пляма.

Пташенята шукають саме її. Вони будуть тикатися дзьобами в різні сторони, аж поки не натраплять на неї. Постукування дзьобиками в ділянці плями стимулює дорослу чайку до годування пташенят.

Завершальні стимули - це зовнішні чи внутрішні сигнали, які викликають завершення поведінкової реакції. Так, наповнений шлунок є сигналом для припинення харчової поведінки собаки чи пташенят, вигляд збудованого гнізда змушує птахів припинити свою роботу.

Перейдіть за посиланням

https://m.youtube.com/watch?v=CvuBntwNkR0

Домашнє завдання 48 параграф  

В зошиті ст 56

Завдання виконати до 22.04

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

§ 47.Поведінка тварин.

Кожен з вас спостерігав, як кішка потихеньку крадеться за горобцем, пташки збирають різноманітні матеріали для будівництва свого гнізда, мурашки рухаються однією і тією ж доріжкою. Навіть маленькі діти знають, якщо собака виляє хвостом, значить, вона в гарному настрої, а якщо гарчить і притискає вуха до голови – краще відійти подалі. 
Це все прояви поведінки тварин.

1.Етологія – наука яка вивчає поведінку тварин.

Поведінка – це спрямовані назовні дії організму у відповідь на подразники зовнішнього або внутрішнього середовища. В основі формування поведінки лежить подразливість.

Вивчає поведінку тварин у природних умовах наука етологія. Засновником етології як науки вважають голландського дослідника Н. Тінбергена та австрійського вченого К. Лоренца.

Неповторним спостерігачем вважають французького дослідника Ж. А. Фабра. Десятиліттями він міг спостерігати за життям комах, заради їх вивчення переїхав з великого міста до далекої провінції. Результати своїх спостережень дослідник виклав у книзі “Ентомологічні спогади”, де описав життя і звички ос, бджіл, жуків та інших комах.

Спостереження проводяться у природних середовищах існування тварин. Тому дослідникам доводиться тривалий час жити у важких умовах дикої природи. У сніг і в дощ, у холод і в спеку, ризикувати своїм життям заради науки. Дж. Адамсон, відома письменниця, захисниця тварин все своє життя присвятила вивченню поведінки диких левів. їй прийшлося виховувати маленьких левенят, які залишились без батьків. Це дозволило дослідниці описати розвиток поведінки левенят, їх навчання полюванню, становленню стосунків з іншими левами.

К. Лоренц спостерігав за поведінкою диких гусей. Він жив у маленькому містечку Альтенберзі, неподалік од Відня. У його маєтку, користуючись повною свободою, жила величезна кількість різних птахів і звірів. Завдяки спостереженням К. Лоренца були зроблені важливі висновки щодо поведінки тварин в угрупованнях.

На основі довготривалих спостережень вчені здійснюють порівняння поведінкових реакцій різних тварин однієї групи. Зокрема, П. Кроукрофт порівнював поведінку сірих пацюків та хатніх мишей. Його робота мала велике практичне значення для боротьби з цими гризунами.

Яке значення для людини мають етологічні знання?

   Дослідження поведінки тварин є дуже важливими для різних галузей діяльності людини. Наприклад, у селекції для того, щоб створювати нові породи тварин з корисними особливостями поведінки як для людини, так і для самої тварини. Етологічні знання потрібні не лише для виведення порід, але й для догляду за ними, для утримання, лікування й розмноження наших улюблених домашніх тварин.

   Людина, досліджуючи реакції тварин на зміну погоди, способи орієнтації в просторі, сприйняття впливів середовища, навчається й пізнає принципи та механізми явищ, які використовуються чи можуть бути використані в техніці для створення технічних систем і приладів. Так, у багатьох тварин відкриті особливі, невластиві людині види чутливості: у слонів - здатність за допомогою ніг сприймати низькочастотні коливання ґрунту, у ящірок - здатність сприймати слабкі підземні поштовхи, у бджіл та раків-богомолів - здатність сприйняття ультрафіолетових променів та поляризованого світла.

   Особливе значення знання поведінки тварин мають для охорони природи. Так, відновлення фауни, яка постраждала від людської діяльності, можна здійснювати шляхом вирощування тварин у штучних умовах з подальшим переміщенням їх у дику природу.

   У тварин дуже різноманітні способи спілкування. Якби людина вивчила «мови» тварин, вона могла б отримувати масу корисної інформації. Так, спілкування з дельфінами й китами допомогло б зрозуміти життя морських глибин, розуміння мови птахів може допомогти розкриттю таємниць їхнього вміння орієнтуватися під час перельотів, дослідження мови комах допомогло б зрозуміти можливості спілкування за допомогою невеликої кількості хімічних речовин.

                   Перейдіть ,будь ласка ,за посиланням 

                https://m.youtube.com/watch?v=bXvrAm73EHo

                             Домашнє завдання:
                     читати параграф 47.Дати письмово відповіді на питання 9-10.

Відповіді відправляємо на електронну пошту

 biologsvitlana@gmail.com

Термін виконання до 9.04.2021

------------------------------------------------------------------

§ 46. ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ, РІСТ І РЕГЕНЕРАЦІЯ ТВАРИН

Всі живі організми крім того ,що дихають живляться  і рухаються обов‘язково повинні розвиватися і рости.

Серед ссавців теж є свій чемпіон — це гренландський кит, чий вік може перевищувати 200 років.

Спочатку вчені вважали, що термін життя цих китів становить близько 70 років, однак, виявивши в їх тілі наконечники від гарпунів 19 століття, свою думку змінили. Підтвердженням нової теорії стали дослідження амінокислот, що містяться в очах та на зубах

507 років 

Arctica islandica — так називається вид молюсків, який хоч і виглядає як цілком звичайні черепашки, але отримує почесний приз за довголіття серед організмів-одинаків, які не створюють колонії.

Біологи порахували кількість кілець на оболонці молюсків і виявили, що їх вік перевищує три сотні років. А найстаріший з них, названий Міном, прожив 507 років.

170років

Серед усіх плазунів істот рекордсменом по тривалості життя можна вважати променистих черепах. Одна з них належала вождю острова Тонга. Звали її Туї Малила, а прожила вона ні більше ні менше як цілих 170років.

 Цей вид черепах живе лише на Мадагаскарі і на даний момент знаходиться на межі вимирання.

ЗМІСТ

Від чого залежить тривалість життя тварин?

Тривалість життя - це період існування організму від народження до загибелі. У різних тварин цей показник має різне значення й може коливатися від декількох годин (у комах-одноденок)

до декількох сотень років (наприклад, у молюсків арктіка). До тварин-довгожителів відносять також гренландських китів (майже 211 років), галапагоську черепаху (майже 170 років), озерного осетра (майже 150 років) та ін. Учені вважають, що серед тварин є й безсмертні істоти. Так, крихітна (майже 5 мм в діаметрі) гідроїдна медуза турітопсіс єдиний відомий нині організм на Землі, здатний до омолодження.

Ці медузи здатні переходити з дорослої стадії в незрілу стадію поліпа й назад та здійснювати такі перетворення багато разів підряд.

Тривалість життя тварин залежить від внутрішніх чинників та зовнішніх умов середовища існування. Внутрішніми чинниками, що найбільше впливають на тривалість життя, є плодючість (чим більше потомства тварина дає, тим менше живе), розміри (зазвичай менші за розміром тварини мають меншу, а більші за розміром - більшу тривалість життя), ритм і частота дихання та серцебиття (тварини, які мають високий ритм і частоту, живуть недовго), тип харчування (рослиноїдні живуть довше за хижаків).

Суттєвий вплив на тривалість життя організмів, безсумнівно, мають умови середовища, якими є світло, температура, склад води, повітря та організми.

Рослини в загальному мають більшу тривалість життя, ніж тварини, що пояснюється наявністю в них твірних тканин. Саме ці тканини забезпечують утворення нових тканин, ріст органів та відновлення тіла упродовж усього життя рослини. У тварин подібні тканини (їх називають зародковими листками) є лише на ранніх стадіях розвитку, а здатність до необмеженого поділу зберігають тільки окремі й нечисленні клітини (їх називають стовбуровими).

Отже, тривалість життя тварин є меншою, ніж у рослин, і залежить від багатьох внутрішніх та зовнішніх чинників.

 Які особливості росту тварин?

РІСТ ТВАРИН - це сукупність кількісних змін, які забезпечують збільшення маси й розмірів особин за рахунок процесів біосинтезу речовин. На молекулярному рівні основну участь у реалізації росту тварин здійснюють білки. З них будуються нові клітини, за їх допомогою збільшуються розміри клітин та маса міжклітинної речовини. Ріст тварин супроводжується збільшенням усіх органів тіла, але нові органи, як це буває в рослин, при цьому не утворюються.

У певні періоди розвитку різні органи й сам тваринний організм ростуть з неоднаковою швидкістю. Одразу після народження тварини ростуть швидше, а з віком повільніше. Величина й швидкість росту залежить від спадковості та зовнішніх чинників. Якщо є їжа, вода, тепло, то ріст буде кращим, тому процесам росту властива сезонна й добова ритмічність. У тварин спостерігаються два типи росту - обмежений і необмежений. Як правило, у водних тварин ріст необмежений, а в наземних - обмежений.

Таблиця 19. ТИПИ РОСТУ В ТВАРИН

Тип	Характеристика	Приклади
Обмежений	Ріст припиняється при досягненні певних розмірів	Наземні членистоногі, круглі черви, птахи, ссавці
Необмежений	Збільшення розмірів і біомаси триває до смерті організмів	Стьожкові черви, кільчасті черви, водні членистоногі, молюски, риби, плазуни

У житті тварин спостерігаються періоди, коли ріст й активність понижуються до мінімуму. Це період спокою, який називається діапаузою.

Діапауза - період спокою в розвитку тварин, що характеризується різким зниженням обміну речовин і зупинкою ростових процесів

Період спокою є пристосуванням тварин до переживання несприятливих умов існування. Проявляється в різних тварин у вигляді глибокого сну, зимової сплячки, літньої сплячки, заціпеніння тощо. Властива багатьом тваринам, особливо комахам, комахоподібним, ссавцям, гризунам, кажанам, багатьом хижим ссавцям та ін. Сигналом до переходу в діапаузу є зменшення тривалості світлового часу доби.

Отже, ріст у тварин має свої особливості, які визначаються їх способом життя.

Перейдіть ,будь ласка ,за посиланням 

.https://m.youtube.com/watch?v=c6hOnVKohj8

https://m.youtube.com/watch?v=_3vPFnSLToY

Яке значення має регенерація для тварин?

Регенерація є загальнобіологічним явищем, але в різних груп організмів спостерігають різний ступінь регенерації. Так, губку можна розтовкти в ступці, пропустити через сито, і її клітини зберуться в один чи декілька організмів; розрізаний дощовий черв’як відновить утрачену половину тіла; організм планарії може відновитися з однієї клітини; голотурії, або морські огірки, рятують себе тим, що викидають назустріч хижаку свої нутрощі; ящірка ламає хвіст у разі небезпеки тощо.

У тваринному світі регенерація забезпечує відновлення структур організму або цілого організму, спричинене їхньою втратою або ушкодженням (відростання втрачених кінцівок річкового рака, хвостатих амфібій). Також, завдяки регенерації тваринний організм відновлює втрачені в процесі життєдіяльності клітини й тканини (оновлення клітин крові, шкіри, епітелію травного каналу). У нижчих тварин, яким властиве нестатеве розмноження, регенерація є основою брунькування та фрагментації.

Домашнє завдання:читати параграф 34-46,виконати письмово  лабораторне дослідження «Визначення віку тварин» (підручник ст .199)»

Відповіді відправляємо на електронну пошту biologsvitlana@gmail.com